Мандрівний Доктор / Itinerant Doctor / Youyi / 游医

Розділ 45.Супермаркет

-Я йду за покупками, ти йдеш?

Хуан Цзіньчен навіть не постукав. Він просто відчинив двері кабінету й просунув туди голову.

Коу Тонг крикнув:

-Що ти сказав?

Хуан Цзіньчен втратив дар мови. Він підійшов і вимкнув музику, яку доктор Коу увімкнув настільки голосно, що аж земля здригнулася. Він поклав обидві руки на стіл і глянув на маленьку хризантему, яка постійно крутилася на екрані комп'ютера.

- Хіба ти не казав, що у твоєму будинку погана звукоізоляція?

-Дослідження інше, - сказав Кoу Тонг.
-Це не кабінет зі старої квартири, де я жив, коли був маленьким.Це місце з мого дому пізніше. Сейфи - все тут. Стінки потовщені, всередині звукоізоляційний матеріал. Немає потреби турбуватися під час проведення будь-яких експериментів.

Хуан Цзіньчен знов подумав про якісь негармонійні речі, оглянув кабінет, потер руки й видав «хе-хе».

-Справді? Стіни потовщені...

Не встиг він закінчити, як на екрані комп'ютера Коу Тонга з'явився чотиристорінковий результат аналізу. Комп'ютер заверещав, а вентилятор кулера шалено закрутився. Хуан Цзіньчен придивився. Він побачив екран, ніби повний привидів і гоблінів. Крім дивних символів, він впізнав практично все -тут були літери та арабські цифри. Але ці символи,разом узяті він абсолютно не розумів.

Він благоговійно подивився на доктора Коу. Останній просто швидко читав цю шифровку без жодних перешкод.

Хуан Цзіньчен вдарив його по плечу.

-Скільки мов планет ти взагалі знаєш?

Очі Коу Тонга не відривалися від екрану. Він сказав:

-Я добре володію місячним, марсіанським і M 78 Nebulan. З семи зірок Великої Ведмедиці я знаю мови чотирьох, я новачок у двох із трьох інших і готуюся до іспиту в четвертому класі з останньої.

Хуан Цзіньчен обхопив однією рукою його шию ззаду, поклав іншу руку на край столу й притулився до Коу Тонга. Наблизившись до його вуха, він сказав:

-Бібі - нібабубабу гулутулу бах!

Коу Тонг, усміхаючись, повернув голову, щоб поглянути на нього, і дуже дружньо сказав:

-Бібі - бабабула банг булу.

Хуан Цзіньчен задумався, потім дзвінко поцілував його в щоку, повертаючись до земної манери мови: