Мандрівний Доктор / Itinerant Doctor / Youyi / 游医

Розділ 60.Великий висновок

Смуток - це вид фізичної праці?

У всякому разі, коли Коу Тонг вийшов із Проектора, він спіткнувся на півкроці та впав на руки Хуан Цзіньченя. Впавши, він вже не піднявся. Генерал Чжун,що швидко прибіг, коли почув, що відбувається, вирішив, що доктор Коу заснув.

Яо Шуо був не кращий за нього. Від початку до кінця тільки він не сказав жодного слова,а тільки мовчав, притулившися до стіни .Перш ніж генерал Чжун встиг хоч щось йому сказати, його очі вже були закриті.

Лише Хуан Цзіньчен зустрівся поглядом з генералом Чжуном і натовпом розгублених техніків.

Генерал Чжун довго вагався, а потім спромігся запитати:

-Чому з тобою все гаразд?

Хуан Цзіньчен мовчки підняв Коу Тонга й поклав його на диван,що стояв поруч із Проектором. Дуже невдоволено він сказав:

-Я жорсткий, добре?

Справа не в тому, що він був жорстким; просто його витривалість і тренованість були набагато більшими, ніж у інших. Навіть не спавши більше ста годин поспіль, він міг обійтися лише кількома шматочками шоколаду; пролежати тиждень на одному місці в очикуванні цілі теж не було проблемою.

Суворі тренування були одним аспектом, а іншим аспектом, ймовірно, були природні дари, які дали йому змінені гени.

Але він все одно міг втомитися. Свідома діяльність людини у Великому Котлі мала бути в десять разів більшою, ніж зовні. Коли Хуан Цзіньчен вийшов із простору,то нарешті відчув, чому ці худі техніки, такі як Коу Тонг, що цілий день не робили нічого, крім роботи,після неї тільки їли та спали.

Він був дуже, дуже виснажений - хоча він не відключився так принизливо, як інші двоє, він усе ще відчував приблизно те саме. Його розум був практично порожній; він навіть забув, як робити арифметичні дії.

Він легенько відштовхнув Коу Тонга вбік і ліг прямо на маленький простір на дивані поруч із ним. Він помахав генералу Чжуну.

-Ми поговоримо, коли я прокинусь. Забирайся.

Тоді під наглядом натовпу витріщених очей він обійняв Коу Тонга, потерся об нього й закрив очі.

Що, в біса, було не так із цим світом...

Лише Чан Доу, завжди на півтакту повільніший,чим інші, із задоволенням сказав козолитому Ву Сянсяну: