Мандрівний Доктор / Itinerant Doctor / Youyi / 游医

Екстра 1.Веселе життя

Спосіб життя людини зазвичай пов'язаний з її характером. Коли двоє людей разом, ще невідомо,що переможе: вітер прогресу, чи заохочування один одного до шкідливих звичок.

Давним-давно генерал Чжун відчував, що товариш Коу Тонг був лише легким головним болем, знаючи, що хоча він не завжди перебуває перед його очима, але,коли він йому справді потрібен, він може знайти його. Але через деякий час після того, як виродок на ім'я Хуан переїхав до Коу Тонга, генерал Чжун більше не міг цього терпіти.

Комбінація Хуан Цзіньчена та Коу Тонга була не такою простою, як один плюс один дорівнює двом.

Генерал Чжун іноді думав, що якби хтось знову дав йому вибір, він, безперечно,тримав би Хуан Цзіньченя і доктора Коу далеко-далеко один від одного. Якщо ви хочете отримати конкретну величину, то він сподівався, що між ними буде десять тисяч світлових років.

Генерал Чжун завжди сподівався на когось, хто завжди міг би бути з Коу Тонгом, щоб було кому піклуватися про нього.Маючи про що хвилюватися, він не буде весь час дико бігати скрізь,як скажений і позбавить генерала Чжуна від помилкової думки, що Коу Тонг помер десь, коли про нього довго не буде жодної звістки.

Але, відверто кажучи, подумав генерал Чжун, він справді ніколи не думав, що Коу Тонг закінчить життя з Хуан Цзіньченом - чи варто йому казати, що доля завжди зводить пари ? Або що пташки злітаються разом? Або що мухи летять на лайно... ах!

У будь-якому випадку, коли вони були окремо, генерал Чжун все ще міг знайти місце, де був Хуан Цзіньчен, або місце, де Коу Тонг зламав ногу. Коли вони були разом, він не міг знайти жодного з них.

Коли він не зміг їх знайти, хоч як він намагався, генерал Чжун зробив щось дуже низьке - він урізав зарплату цим двом придуркам, які номінально працювали в його відділі.

Тому Коу Тонг, взявши з собою свою родину, з'явився, як викликаний магом чарівний звір...

Опівдні яскравого сонячного дня генерал Чжун сидів у своєму кабінеті й обережно грав у «Сапер», коли його рука, що тримала мишку, раптом зупинилася; щось тверде торкалося його потилиці. Знайомий голос похмуро сказав:

-Віддай гроші, і я тебе не вб'ю...

-...

Генерал Чжун на мить втратив дар мовлення.