Мандрівний Доктор / Itinerant Doctor / Youyi / 游医

Розділ 1.Доктор Коу

Чули, що люди за горою використовували нове джерело енергії. Чули, що будинки тих городян схожі на комп'ютери: вони могли говорити, вони могли балакати, вони робили те, що ви їм сказали. Хтось чув, що якщо їх розділяє велика й небезпечна відстань, їм достатньо лише ввімкнути мобільний телефон, і інша людина ніби сидить перед ними, настільки реальна, що її можна торкнутися. Чули, що якийсь вчений досліджував...якийсь космос...якийсь принцип... і в майбутньому настане день, коли ці міські жителі зможуть відчинити свої двері й одразу потрапити на далеку роботу.

Один чув...

Але все це не мало нічого спільного з маленьким гірським селом. Хоча шосе вже проходило тут багато років тому, з географічних причин дорожні умови все ще були поганими. Там був вигин за вигином. Щороку траплялося багато аварій. Товари, що надходили ззовні, або люди, які виходили з гори, були надзвичайно складними речами.

З великими труднощами доставляли сюди товарно-матеріальні цінності, які багато районів надали на будівництво, щоб будувати селянам хатинку за хатинкою, навіть гарнішу, ніж у місті, ремонтувати трасу, а також поставити нові дахи на школі та лікарні. Але умови життя людей все одно залишалися тісними. Були ще люди похилого віку, які, захворівши, не йшли до лікарні, воліли сидіти вдома і приймати народні засоби та просити у Небес благословення.

Тому було багато людей, які не знали, що людське серце також може хворіти, і що його хвороби можуть бути жахливими.

У кімнаті на горищі дівчина-підліток, що прокинулася від сну, сиділа, усе ще з розгубленістю на обличчі. Саме в цей момент штори злегка розсунулися і вечірнє сонце косо впало в кімнату. Чоловік, який відкрив штори, опустив голову й притулився до підвіконня. Він глибоко вдихнув аромат камелій, що росли там.

Тоді він озирнувся й звузив очі в посмішці.

-Як справи? Ти не спиш?

Це був дуже молодий чоловік - не сказати, що він був молодий, але те, що він змусив вас думати, що навіть у майбутньому, коли він був середнього віку, навіть коли він стане старим чоловіком із головою, повною білого волосся, він буде ніби ще молодим, бо він мав пару особливо щасливих очей.

У нього було коротке волосся, яке завжди здавалося трохи скуйовдженим. Він був високий і довгоногий, що робило його ще худішим, ніж він був. У нього була посмішка, яка, здавалося, виблискувала, змушуючи людей не втриматися від усмішки разом з ним, коли вони це бачили. Він був дуже симпатичний.