Мандрівний Доктор / Itinerant Doctor / Youyi / 游医

Розділ 37.Сканування

Підрозділ RZ не міг вічно сидіти на базі ST, тому що генерал Чжун був скнарою і, звичайно ж, не мав зайвого бюджету, щоб дозволити такій кількості людей тинятися без діла та ще й їсти безкоштовно. Тож після того, як Чан Доу та натовп наукової еліти поборолися кілька днів, не маючи змоги витягнути Коу Тонга та інших невдачливих виродків з Проектору, капітан Ху вирішив повернутися додому та до роботи.

Як тільки Чан Доу почув це, він зів'яв. Він ще не досяг результату в битві з надокучливим Ву Сянсяном. Тож технік вирішив працювати всю ніч. Йому довелося екстренно придумати спосіб знайти хоч якісь сліди примарної програми, створеної доктором Коу.

Генерал Чжун дивився на нього, бажаючи заговорити,але стримувався. Капітан Ху прослідкував за його поглядом,також поглянув на Чан Доу, і дуже люб'язно сказав:

-Останнім часом у нас не було жодних термінових завдань, які потребували б його співпраці. Технік Чан може поки що залишитися на базі та допомогти вам повернути Яо Шуо та інших.

Очі Ву Сянсяня спалахнули, як примарні вогні, обурено дивлячись на спину Чан Доу. Чан Доу ледве мав відчути себе задоволеним, коли наздогнав те, що сказав капітан Ху, і зів'яв ще більше. Він тихо запитав:

-Отже... капітане Ху, ви маєте на увазі, що ви залишаєте мене тут одного?

Отримавши підтвердження, Чан Доу, як покинуте щеня, поштовхнув до Фан Сю, його очі випромінювали образливе світло крізь товсті окуляри. Особливо наголошуючи на словах «залишаєте тут одного», він повторив:

-Ти покинеш мене самого?

Фан Сю гортав веб-сторінку на своєму телефоні. Це був рибальський веб-сайт, де потрібно було постійно звертати увагу на рух на екрані. Він не чітко почув, що сказав Чан Доу, тому розсіяно кивнув.

-Так.

Чан Доу почекав деякий час, виявив, що іншої реакції у нього немає, а потім розчаровано протягнув:

-Ооо.

Виявивши, що він такий неважливий, він пережив справжній шок. Він відступив і згорнувся калачиком у кутку дивана, як побитий морозом баклажан, жалібно обійняв свій ноутбук, дивлячись порожніми очами на програму, що автоматично працювала на екрані. Полум'я битви ніби раптово згасло. Навіть зухвалий погляд Ву Сянсяна та жест,яким він погладжує бороду, навряд чи тепер могли привернути його увагу.