Мандрівний Доктор / Itinerant Doctor / Youyi / 游医

Розділ 44 - Без назви

Хуан Цзіньчен, дуже незадоволений, закричав: «Я можу дивитися, але не їсти, і ти навіть не дозволиш мені дрочити?!»

Цей крик, здавалося, був відпрацьований. На нього жодним чином не вплинув його поточний фізичний стан. Він добре дихав і правильно вимовляв кожне слово. Коу Тонг відчував себе винним,тож він негайно кинувся, щоб закрити рукою рота Хуан Цзіньченя. Понижуючи голос, він сказав:

-Ти, дурень, це не приватна резиденція! Ти розумієш, що це не особняк? Звукоізоляція тут не дуже хороша!

Хуан Цзіньчен, з прикритим ротом,у своїй комічній позі, безпорадно зустрівся з ним очима. Саме тоді в двері спальні постукали. Голос мами Коу Тонга пролунав із сумнівом:

-Тонгтон, ти не спиш? Хто щойно кричав? Просто обговоріть це, якщо потрібно, не сперечайтеся.

У Коу Тонга виступив холодний піт. Він сухо кашлянув:

-Ой, добре, мамо, ми не сваримося. У мене просто потрапила вода в вухо, коли я вмивався, тому я не дуже чітко чую...

Слова доктора Коу раптово припинилися, тому що Хуан Цзіньчен скористався нагодою, щоб смикнути Коу Тонга за пояс.

Цей Хуан Ер-Пан точно любив похизуватися перед публікою!

Коу Тонг розгнівався, тож мовчки боровся з ним, биючись за власний пояс. Але щойно він відпустив руку, що прикривала рота Хуан Цзіньченя, цей хлопець зробив глибокий вдих через діафрагму, наче готовий знов крикнути, так,щоб цей крик було чутно на сотні миль навколо, наче гучномовець, щоб повідомити всьому будинку про деякі негармонійні речі, які вони двоє зараз переживали в цій кімнаті.

Світ був такий прекрасний, але негідники були такими вправними.Доктор Коу, незворушний перед лицем смерті, ледь не щетинився,як дикий звір .У цій надзвичайній ситуації він нахилив голову й закрив губи Хуан Цзіньченя,блокуючи його голос.

Хуан Цзіньчен запаморочено подумав:

-Гей, це саме те, чого я хотів. Несподіваний прибуток.

Тож він припинив битися за пояс, схопивши однією рукою Коу Тонга за талію, другою - притримуючи його за потилицю, притискаючи його до себе.

Мама КоутТонга нерішуче пробурмотіла щось за дверима. Загальна ідея була приблизно такою: «Ти можеш навіть залити вухо водою,коли миєш обличчя, ти справді стаєш все більш талановитим, чим старше стаєш».