Мандрівний Доктор / Itinerant Doctor / Youyi / 游医

Розділ 53.Море привидів

Хуан Цзіньчен зайшов до кабінету Коу Тонга, сказавши, що збирається сказати йому вийти і відпочити. Потім... вони двоє не вийшли.

Мама Коу Тонга подумала, що це трохи дивно, але не стала стукати в двері. Вона подумала,шо її син вже такий дорослий, і він виконує дуже важливу роботу. Якби вона пішла стукати в двері й питати, що відбувається через кожну дрібницю, то неодмінно стала б для нього надокучливою, настирливою старою.

Вона була надзвичайно задоволена своєю відкритістю та здоровим глуздом, відчуваючи, що таких добродушних матерів мало на світі.

Щодо невимовного маленького гей-любовного роману Хуан Цзіньченя з її коханим сином, мама Коу Тонга деякий час трохи побула у суперечці сама із собою, але потім подумала... Ну, нічого, нехай робить, що хоче.

Чомусь вона не могла ввійти в настрій керувати його поведінкою, хоча, на її звичайний погляд, таке поєднання було доволі незвичним. Навіть у другій половині двадцять першого століття це все ще не було сімейною структурою, яка віталася б широким загалом. Але...вона раптом подумала, що в цьому теж немає нічого поганого.

Якщо двоє людей підходили одне одному, незалежно від того, чоловік чи жінка, старий чи молодий, вони все одно підходять.

Були люди, які все життя дотримувалися правил і норм, а деякі все життя були нетрадиційними. Насправді важко було сказати, хто був щасливішим.

Через довгий час двері кабінету відчинилися зсередини. У мами Коу Тонга на обличчі була наклеєна маска, і вона спокійно тримала модний журнал,роблячи вид,що читає його, ніби її ніщо не турбувало.

Хуан Цзіньчен виніс Коу Тонга. Він поводився як злодій... і успішний, до того ж, з дивною, хтивою усмішкою на обличчі. Він крадькома глянув на маму Коу Тонга, потім обережно зачинив ногою двері кабінету й м'яко переніс Коу Тонга, який уткнувся головою в його плече і, можливо, не спав, назад до спальні.

Лише тоді мама Коу Тонга підняла голову від журналу, сторінки якого давно не перегортала, і закотила очі до стелі. Вона подумала: «Дитине, ти думаєш, що я не побачу, якщо ти будеш так крастися?Що за гострі зуби вгризлися в таку зараз червону шию мого сина?»

Взагалі,вона була трохи незадоволена, але, поміркувавши протягом двох секунд, вона подумала, що її невдоволення було не дуже розумним, тож вона легковажно відкинула своє невдоволення вбік, взяла ручку та почала робити примітки в модному журналі - ці туфлі гарні, вона б купила пару; ця сукня теж доволі хороша...