Кому моляться боги?

Розділ 22. Згасле відлуння

Написання цього розділу припало на 24 лютого і тривало більше двох місяців. Вам може здатися, що розділ обірваний, що події розвиваються занадто швидко тощо. Пізніше цю частину буде відредаговано, але поки що в мене немає моральних сил повертатись до неї.

— Що ти накоїв?

Хао Фасянь отямився від рук, що наполегливо трясли його за плечі. Ці руки належали демонові, і тривожний голос зривався з його вуст. Щойно він помітив, що бог повернув свою свідомість, демон струснув його грубіше і процидів його ім'я крізь зуби.

Розгублений бог встиг тільки відкрити рота, але гострі нігті шипами вп'ялися в шкіру. Хао Фасянь підняв погляд, очікуючи побачити агресію, але зустрівся зі срібними очами Інь Мо, в яких читався жах.

— Не чіпай мене, — процидів у відповідь Хао Фасянь, але його емоції тьмяніли під поглядом демона.

— Твій Меч, — майже прошипів Їнь Мо — треба летіти.

Молодий бог хотів було схопитися за Дзінсянь, але демон вже перехопив зброю собі до рук.

— Та як ти можеш! — вигукнув Хао Фасянь, коли демонічна енергія у мечі витіснила його власну, і непідвладний йому тремтячий Дзіньсянь завмер у повітрі.

— Ти залишаєшся тут. Повертайся до храму для медитації, — Їнь Мо ступив на лезо меча, і, ледве зброя зрушила з місця, ледь не впав додолу, коли молодий бог, хапаючись за його рукав, застрибнув на меч.

— Не вистачало ще слухати накази демона, — промовив Шень Ґвандзінь, але вчепився в пояс Їнь Мо — Цей демон має повернути мої духовні сили.

— Ще чого! Після того як ти все зруйнував? — Голос Їнь Мо змінився до невпізнаваного. Зазвичай він нагадував безтурботний щебет пташки на гілочці вишні, що вільна облетіти ще тисячу таких дерев у Піднебесній, але тепер він надломився, готовий ось-ось зірватися в крик чи сльози, що демон ковтав разом із гіркотою образи. Бездумний щебет змінився криком птаха з підстреленим крилом, що все ще вдаряє їм у повітря, незмінно падаючи вниз.

"Повертайся, хлопчисько"

Меч, що переніс їх за сотні лі, більше не підживлювався демонічною енергією, яку демон невтомно передавав зброї. Він схилився у напрямку землі, залишаючись непідвладним і молодому богу.