Кому моляться боги?

Розділ 18. Простягаючи червону нитку п'яти гідним дівам

— Молодий бог і той адепт Лань Лу зовсім втратили сором. І скільки ж вони хотіли приховувати свої почуття?

— Годі.

—Або, ось це, про таємний союз Лан Хонсе і Лань-Лу, історію забороненого кохання.

— Зупини це.

— Ох, а невідомий автор навіть вирішив написати повість про зв'язок золотого бога та простого воїна. Бурхливі почуття молодої пари стирають межу між Небесами та Піднебесною. А в дев'ятому розділі їх ловлять за...

Тверді подушки полетіли в демона, і той не встиг ухилитися, захоплений розмовою. Хао Фасянь приречено накриває обличчя руками, рюмсаючи над власним становищем, і відкидається назад на ліжко.

— Цей воїн зруйнує моє життя. Шицзунь був розлючений останні кілька днів, і що ще страшніше - про те, що сталося, дізналися в місті. Він хоче оголосити про заручини раніше, ніж потрібно, щоб затьмарити чутки.

— Заручини? - збентежено перепитав демон, — У золотого бога хіба є кохана діва?
— Мабуть, є, – зневіреним голосом відповів Фасянь, — І тільки-но сонце позолотить перше листя, вчитель оголосить про обраницю богів.

— Молодий бог мовить так, ніби його хочуть привселюдно стратити, — Їнь Мо підім'яв під себе кинуту подушку і розлігся поряд із Хао Фасянем. Сонце вже наближалося до свого зеніту, а божество не сміло показуватись на людях, підпускаючи до себе лише слугу, що зрідка приносив частування. Цей бог був переконаний: віруючі відвернуться від нього, тільки-но він дозволить собі оступитися на стежці до вознесіння. Подібно до того, як сонце незмінно наближається до свого заходу сонця, а плоди дерев опадають на землю з настанням холодів, віра в золотого бога згасне, і він розчиниться, подібно до сотень дрібних божків, що втратили відданість своїх послідовників. О, нині боги справді смертні. У священних писаннях Хао Фасянь спостерігав, як обриваються згадки про богів на пожовклому пергаменті, як затираються імена божеств під гнітом часів, подібно до зірок загоряються імена молодих небожителів, і миттю тьмяніють.
Хао Фасянь дозволив собі втратити обличчя перед демоном: вчепився в рукави одягу, звертаючи на нього погляд, сповнений щирого жаху:

— Срібний демон, я не хочу шлюбу. Наділи мене тисячею прокльонів, щоб цьому богу не довелось пов'язувати своє життя зі смертною жінкою.