— А ти знав, що якщо поставити квітучу гілочку персикового дерева, тобі щаститиме у коханні? — Інь Мо ліниво прокручував уже порожню чайну чашу в руках, спостерігаючи як опадають пелюстки персикових квітів в саду золотого бога. Сам же бог уособлював собою самий спокій, ніби вже перебував у медитації.
— Хао Фасіню все відомо про щастя. — Демон на його слова всміхнувся, нахиляючись над столом трохи ближче, намагаючись побачити в блакитних очах брехню.
— І як часто високоповажний Хао Фасінь закохувався? — Бог відвернувся, вдаючи зацікавленість у квітучих дерев.
— Небожителі не мають таких простих почуттів.
— Он як, - посміхнувся Інь Мо, повертаючись у своє розслаблено безсоромне положення, — Мій чоловік був небожителем.
— Не говори дурниць! — Хао Фасінь втратив свій піднесений образ, сплеснувши руками від обурення. Однак демон був задоволений своєю витівкою.
Інь Мо різко здіймається на ноги побачивши безмовного слугу, що несе для них чай. Іньінь виявився досить терплячим, змирившись із демоном, що повис на його шиї, більше хвилюючись про краплі окропу, що могли потрапити на його шкіру.
Іньїнь не знав, як йому ставитись до Інь Мо. Він відразу гадав, що за перебування стороннього в домі Хао Фасіня його очікує тяжка кара, але слуга швидко здався, побачивши щастя в небесних очах свого вихованця. Запитай хтось його думку, то Іньінь розповів би про користь спілкування з однолітками, і що у віці Хао Фасіня, хай він і був богом, наявність друзів мала бути обов'язковою. Але Іньїня ніхто не спитав, та й відповісти слуга б не зміг, так що вислухавши юнака, який ховав за своєю спиною чорняву біду, Іньінь прогнав інших слуг, прислужуючи дому наодинці.
— А ти був закоханий, Інінью? — старий тільки посміхнувся, залишаючи тацю з чайником, з тонкого носика якого тяглася хмара пари. Хао Фасінь потягнувся до сервізу, наповнюючи чаші запашним напоєм, що золотився під променями останніх хвилин заходу сонця.
— Іньінь замовчує про своє минуле. — Бог обсмикнув себе, не одразу зрозумівши сенс сказаного, на відміну від демона, що залився реготом. Слуга лише похитав головою, квапливо віддаляючись під довгим поглядом Інь Мо.
— Якби він був на молодший рік, то був би на мій смак.
— Він старший за пана Шень Ксяня років на сто. І я чув, що він євнух. – Тепер настала черга Інь Мо шоковано ахнути.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Кому моляться боги?
Ficción históricaХоча молодий бог Хао Фасянь не бачив світу небожителів, він став для людей самим сонцем, і благословив країну, що занепала від нескінченних війн, на удачу та піднесення. Зустріч з холодним воїном Лен Джанши та дружба з безсоромним демоном Їнь Мо кар...
