Життя по сценарію

Частина 5

Драко: скільки можна тобі торочити, щоб ти завжди була на зв'язку?!

Ми зупинилися біля якогось темного провулку.Людей там майже не було.

Т/І:  взагалі-то, я хотіла морозива!–я схрестила руки на грудях.

Драко: потім купимо.

Т/І: тебе твої амбали шукали.Казали, щоб ти їх набрав.

Драко: нащо?

Т/І: а я звідки знаю?І просили передати, що  тебе та твоя Асторія шукала.

Драко: вона не моя!

Т/І: угу, добре–добре)

Він важко зітхнув.

Т/І: доречі, де ми?І де всі люди?

Драко: почекай мене на вулиці, я швидко.

Т/І: угу.

Він зайшов в магазин, якщо цю будівлю можна так назвати.Через 10 хвилин він вийшов.

Т/І: що купив?

Драко: нічого.

Т/І: еем, окей.

Драко: зараз йдемо до мадам Малкін по мантії.

*В крамниці*

Здавалося б, що дівчата завжди довго вибирають щось в магазинах, але з моїм братом це навпаки.Мені вже давно підібрали мантію, а йому все ніяка не подобається.То закоротка, то колір не підходить.Одна морока з ним.

Мадам Малкін почала брати з нього мірки, щоб вже точно догодити цьому Нарцису.

Драко: ой!—заревів він, відштовхуючи руку мадам Малкін,—женщина, дивись, куди пхаєш свої шпильки! Мені це вже набридло!—Він стягнув через голову мантії й жбурнув під ноги мадам Малкін.

Я трохи приофігіла від його поведінки.

Драко: Т/І, ми йдемо звідси!

Т/І: та заспокойся!Що з тобою коїться?

Та не слухаючи мене, він прожогом вилетів з крамнички.

Т/І: вибачте його, він просто не в настрої сьогодні,–звернулася я до мадам Малкін.

🗯️Хоча, кому я чешу?Він завжди ходяче бурмило🗯️

Я слідом за Драко вийшла з крамнички.

тгк авторки: https://t.me/Harrik23