Життя по сценарію

51

Я розповіла Гаррі, Рону і Герміоні про свій візит на кладовище в Ґодриковій долині.Правда момент з Драко я пропустила.
Гермі: дивно все це якось.
Т/І: це ще м'яко сказано.
Я глянула на годинник.19:27
Т/І: мені вже час йти,–я підвелася з дивану.
Гаррі: якось ще поговоримо.
Т/І: братику, в нас ще все життя попереду,–я посміхнулася і вийшла з вітальні.
Проходячи повз сад, я натрапила на Драко.
Драко: я саме по тебе йшов.Знаєш що?"Віщун" вже встиг випустити статтю про Ріту Скітер!В мене є фото,–він простягнув мені клаптик газети.–Вирізав на згадку про нашу працю,–він підморгнув.
На клаптику була зображена зомлівша Ріта, а навколо неї пляшки алкоголю.Так, як ми все і залишили.Я посміхнулася своїм думкам.
Т/І: це добре.В кімнаті навели лад?
Драко: так.Ходімо?
Т/І: ну веди, "мій не просто брате",–пригадала я слова з статті.
Драко посміхнувся і ми пішли далі по коридору.Правда, щось було в його усмішці, що мене зачепило.
Ми піднялися на Астрономічну вежу.Я сперлася руками на перила.В лице війнув холодний вітерець.
Т/І: старе добре місце.
Драко: це точно,–він став поряд.
Т/І: тебе щось мучить,–я радше ствердила, ніж запитала.–Це якось пов'язано з міткою?
Драко: ні...ні, це зовсім інше.Щось таке нове для мене...
Т/І: стривай...та ти ж закохався!В яблучко?Тобто я вгадала?
Драко: так і ти...
Т/І: Асторія чи не так?Вона в тебе закохана ще з першого курсу,–я його перебила, щоб хоч трохи затягнути мить, коли я дізнаюся насправді хто вона, та дівчина.
Не знаю чому, але на мене налинуло неприємне відчуття.
Драко: ні, не Асторія.Все набагато складніше.
Я помітила як він стиснув міцно руки, а на його скронях повиступали вени.
Т/І: вибач, але тут я безсильна.В мене ніколи не було хлопця і я не знаю, що таке справжні почуття.Тобі краще порадитися з Тео.
На очі виступили сльози.Щоб схавати їх, я  пішла до сходів і вже почала спускатися з вежі.На сьогодні досить неприємностей.
Т/І: 🗯️Що зі мною коїться?🗯️–по щоці потекла перша сльоза.
Я вже спустилася на дві сходинки, як  голос Драко мене зупинив.
Драко: це ти...ти та дівчина, яку я до без тями покохав.
Т/І: 🗯️Я?Я!Я та дівчина?Так!🗯️
Я обернулася до Драко передом.
Драко: я знаю, що це трохи неправильно.Ми були братом і сестрою протягом п'ятнадцяти років, але все ж...Це прозвучить дивно, але ти завжди мені подобалася не як сестра.Я завжди відчував щось більше.
Т/І: хіба ми чинимо правильно?Кохаючи один одного?–я ступила крок вперед.
Драко: я теж так думав.Але якщо розібратися, то ми зовсім не рідні.Чужі.Ну по роду.І...стривай, виходить ти теж маєш до мене почуття?!
Т/І: виходить, що так,–я посміхнулася і ступила ще два кроки вперед.
Драко: то чи згодна ти стати моєю дівчиною?
Т/І: та хоч дружиною!
Драко підбіг до мене, підхопив на руки і закрутив у повітрі.
Драко: УРАААА,–крикнув він.
Т/І: тихіше, нас можуть почути!
Драко: хай чують,–він поставив мене на землю і міцно пригорнув до себе.
Т/І: тепер Ріта може пишатися своєю правдою,–захихотіла я.
Драко взяв мене за підборіддя і поцілував.
Драко: завжди мріяв це зробити,–він залишив на моєму лобі поцілунок і зарився носом в моє волосся.
Раніше, коли до мене надходили думки, що ми з Драко можем стати парою, то я їх одразу відганяла.Це кохання здавалося таким неможливим.Як наче цим ми порушимо закон.Але відтоді багато чого змінилося.Інколи життя таке непередбачуване, що навіть страшно.Але деколи неможливе виявляється реальним.

✨♡~♡✨
Буду вдячна, якщо поставите реакції.Це додає великої мотивації продовжувати писати)