Життя по сценарію

50

Ми з Драко зайшли в замок.
Т/І: мені потрібно переодягнутися, а потім якось знайти Дамблдора.
Драко: Т/І, а ми можемо сьогодні поговорити?Нічого серйозного, просто прогулянка.
Т/І: так, звісно.
Ми підійшли до моєї кімнати.
Драко: я зайду за тобою.
Амбр: аякже.Зайдете ви хіба що до мого кабінету,–вона вийшла з моєї з Пенсі кімнати.
Т/І: пані директорко, чим заслуговуємо на таку честь вашого візиту?
Амбр: не заговорюй мені зуби!Де це ви були?Вас не було на уроках,–вона роздивлялася мене з ніг до голови.
Драко: їздили додому.Потрібно було владнати деякі сімейні справи.
Амбр: ще тебе Драко я розумію, але ти, Поттер, куди їздила?Від нині в тебе немає ні сім'ї, ні дому.Хіба не так?–вона зблиснула очицями.
В середині щось обірвалося.Немає сім'ї... Немає дому...В її словах була правда.Тепер в мене немає дому де мені будуть раді.
Драко: мій дім–це дім Т/І.Моя сім'я–це також сім'я Т/І.
Амбр: як шляхетно...А чого це в тебе порваний одяг?–вона шарпнула мою мантію.
Т/І: десь зачепилася.Сьогодні зашию.
Амбр: аякже зашиєш.Бо вже немає грошей, щоб купити нову.Це тобі не сидіти на шиї в Луціуса.
Т/І: якщо мені будуть потрібні гроші–зароблю.Сама.
Не слухаючи її далі, я відкрила двері кімнати і увійшла, Драко за мною.
Побачине привело мене в шок.Всі речі на тій половині кімнати яку займала Пенсі, були розкидані.
Пенсі: краще не питайте, що сталося.
Тео: Амбридж проводила обшук.Хер знає, що вона тут шукала.
Пенсі: вона хотіла і до твоїх речей, Т/І, добратися, але я встигла непомітно накласти закляття, тому вона не змогла.
Т/І: дякую.
Пенсі: я ледь з сорому не згоріла, коли вона витягнула мої стрінги.
Драко: ого.А чого ви дозволили їй в білизні лазити?
Тео: бо вона директор.
Т/І: хуєктор, а не директор.
Я скинула свою мантію, а браслет  поклала в кишеню штанів.
Т/І: Драко, допоможи їм прибрати,–з цими словами я покинула кімнату, залишаючи їх трьох на самоті.
Т/І: знайти колишнього директора,–прошепотіла я собі під ніс.–Легко сказати!Звідки я маю знати в якій він зараз сраці сидить?!
Я вибігала сходами до Ґрифіндорської вежі.
Пані: пароль?–запитав портрет Гладкої пані.
Т/І: носок троля,–після цих слів портрет відхилився і я забігла до вітальні.
Гермі: Т/І! Чого ти так лякаєш?
У вітальні сиділи тільки три персони: Гаррі, Рон та Герміона.Правда Гаррі не сидів, а втояв рачки перед каміном.
Т/І: Гаррі, поклони в іншому місці б'ють.
Гаррі: як смішно.Я з Сіріусом розмовляю.
Т/І: де?!
Я швидко підбігла до каміну і теж стала перед ним на коліна.Справді, з нього виглядувала Сіріусова голова.
Т/І: привіт, єдиний живий родиче,–я посміхнулася.
Сіріус: радий бачити вас разом,–він посміхнувся у відповідь.Від цього стало тепло чи то від полум'я в каміні?
Т/І: слухай, Сіріусе, мене попросили передати Дамблдору одну річ,–я витягнула з нишені браслет.–Цей браслет.
Гермі: я його вже десь бачила.
Т/І: тільки...особа яка його мені його дала, вже давно мертва.
Рон: що ти таке кажеш?
Сіріус: Аріана?
Т/І: так!Звідки ти знаєш?!
Сіріус: Дамблдор розповідав, що ти була в Ґодриковій долині.
Гаррі: Ґодриковій долині?!Що ти та робила?
Т/І: то де Дамблдор?–проігнорувала я Гарріні слова.
Сіріус: він просив передати, щоб ти залишила цей браслет собі і в ніякому разі не знімала його.
Т/І: але чому?
Сіріус: більше я не можу нічого сказати.
Т/І: а я й не очікувала від Дамблдора на більше.
Сіріус: зараз мушу вже йти, але хочу, щоб ви, Т/І й Гаррі, знали, що двері мого дому для вас завжди відкриті.Тримайтеся завжди разом,–сказавши ці слова, він зник.
Гермі: а зараз ти, Т/І, детально нам все поясниш про Ґодрикову долину.

✨~✨
Буду вдячна, якщо поставите реакції.Це додає великої мотивації продовжувати писати)