Життя по сценарію

52

Ще деякий час ми з Драко постояли в обіймах.Мовчки.
Драко: ходімо звідси, тут холодно,–він приобняв мене  за плечі і ми почали спускатися з Астрономічної вежі.
Т/І: що тепер буде?–запитала я, як тільки ми вийшли в коридор.
Драко: тобто?–відповів він запитанням на запитання.
Т/І: тепер все між нами зміниться.Як всі відреагують на те, що ми пара?Твої батьки, Гаррі, наші друзі?Чи дозволять нам бути разом?
Драко: ми вільні люди.Це нам вирішувати, як буде краще для нас,–він усміхнувся.
Т/І: а що ми будемо робити з твоєю міткою?З Волдемортом?
Драко трохи зблід.
Драко: нічого.Хай живуть своїм життям.
Т/І: як ти можеш бути таким спокійним?!–я вирвалася з його обіймів і відійшла на пару кроків.–Драко, на тобі Його слід!
Драко: добре і що ти мені пропонуєш?Піти і вирізати цю чортову мітку ножем?!Ну, давай, Т/І, кажи!–він підвищив голос.
Я завмерла від страху.В голові пронеслися картини з минулого, як батько кричав на мене і ці сварки нічим добрим не закінчувалися.
Т/І: 🗯️Ти стаєш схожим на батька🗯️,–я згадала слова, які колись йому сказала.
Драко: пробач.Я не хотів.
Хлопець ступив крок до мене.Я два назад.Моя спина торкнулася холодної стіни.
Драко: ти боїшся мене?Т/І...
Т/І: 🗯️Це просто Драко, він не скривдить мене.Ні, не зможе.🗯️
Занурившись в думки, я не помітила, як Драко опинився біля мене.Помітивши його, я трохи здригнулася.Він обережно взяв мою ліву руку і поцілував тильну сторону.Потім так само обережно пригорнув до себе.
Т/І: пробач.Я не знаю, що мене найшло,–на очах застигли сльози.В його обіймах так затишно.
Драко: ти стомилася, сонечко.Тобі потрібно відпочити.Тим більше, на тебе в кімнаті чекає подарунок.
Т/І: який?–я трохи відхилилася назад, щоб бачити його обличчя.
Драко: нова мантія.В мене завжди була запасна для мене.А знаючи, як ти любиш лазити з Поттером і його дружками по всяких сміттєзвалищах, мені прийшлося і для тебе запастися,–він посміхнувся.
Т/І: велике дякую!Але ми по сміттєзвалищах ще не лазили.
Драко: починати ніколи не пізно.
Т/І: от гімнюк! Я тобі завтра екскурсію по сміттєзвалищі Геґріда проведу!
Драко: по сміттєзвалищі Геґріда?! Ні, дякую!
Т/І: пішли вже, щоб Філч не побачив.
Драко: як скажеш,–він взяв мене за руку і ми направилися до своєї вітальні.
Ми з Драко попрощалися у вітальні і розійшлися по своїх кімнатах.

Пенсі: ну, розповідай!–налетіла вона мене, коли я перступила поріг кімнати.

Т/І: ти про що?

Пенсі: не включай дурочку!Драко сказав, що йде вирішувати з тобою питання життя і смерті!

Т/І: життя і смерті?!–я пирснула сміхом.Хоча...– я замріяно посміхнулася.

Пенсі: дівчинко моя, я зараз лусну з цікавсті!

Т/І: та нічого такого,–відмахнулася я.

Пенсі: та ти вся світишся і за довгий час кислої міни посміхаєшся!Це по твоєму нічого такого?!

Т/І: гаразд, розповім,–я сіла на своє ліжко і похлопала біля себе, запрошуючи, сісти поряд.

Пенсі сіла навпроти по-турецьки, чекаючи, коли я почну говорити.

Т/І: ну якщо коротко, то ми з Драко почали зустрічатися,–швидко випалила я.

Пенсі: твою...

Т/І: в мене немає,–з сумом перебила я її.

Пенсі: мою ж мать!-в її очах загорілися іскри.

Пенсі сиділа з відкритим ротом і, здається, навіть не кліпала.

Т/І: агов!Ти чого зависла?–я клацнула пальцями перед її очима.

Пенсі: ти зараз не жартуєш?!

Т/І: я схожа на клоуна?!

Дівчина сповзла з ліжка на підлогу і стала на коліна.

Пенсі: Господи, ти почув мої молитви?–вона награно підняла руки до гори.

Т/I: а ти хоч одну знаєш?!

Пенсі: не псуй мою акторську гру!–вона надула губи, а потім розплилася в усмішці і кинулася мене обіймати.

Т/I: задушиш!

Пенсі послабила хватку.

Пенсі: ви обіймалися? Цілувалися?

Т/І: мені, здається, що ти радієш більше мене!

Пенсі: Боже, це так класно!-вона витягнулася на ліжку і закривши долонями обличчя, запищала, як мала дитина.

Я засміялася з цього видовища.

Пенсі: ти тільки уяви, колись ми вийдемо заміж, потім в нас народяться діти, будуть внуки. І на кінець ми разом постаріємо!

Т/І: ага, і здохнемо в один день,–саркастично мовила я.

Пенсі: звичайно, що в один день!

Т/І: я тебе стільки не витримаю, тому твоя смерть може настати раніше,–я зловісно зблиснула очима.

Пенсі: не дивись на мене так, бо я тут зараз цегляний завод вікрию!

Т/І: фу!Не на моєму ліжку!

Ми почали сміятися.

Пенсі: це все звичайно добре, але завтра нам на уроках повна жопа.

Я із запитанням глянула на неї.

Пенсі: Амбридж тепер кожен урок контролює.

Т/І: так, жопа.Але зараз я хочу відпочити за цілий день.

Я взяла чистий одяг і направилася в душ.

~✨~✨~
Буду вдячна, якщо поставите реакції.Це додає великої мотивації продовжувати писати)