Життя по сценарію

53

Ранок

Пенсі: ну, будь ласка!

Т/І: ні!Я не буду вдягати спідницю і це не обговорюється!

Пенсі: один раз! Для мене!–вона стала переді мною на коліна і зробила милі очі.

Т/І: о, Господи, дай мені сили витримати її!

Я відкрила шкаф і дістала чорну спідницю і білу блузку.Пенсі дістала точно такий самий комплект.

Пенсі: як чудово, що ми купили одинаковий одяг!–з її лиця не злазила усмішка.

Т/І: всеодно під мантією нічого не видно!

Пенсі: бо не потрібно залазити в неї з головою!

Я переодягнулася і стала чекати Пенсі, поки вона крутилася перед дзеркалом, намагаючись косметикою сховати прищі.

Пенсі: ти хоч на людину стала схожа, бо лише в штанах сраку протираєш!

Т/І: бла-бла-бла!Пішли вже!

Пенсі: почекаєш, ще один прищ!Везе тобі!Жодного прища!Точно відьма!

Т/І: не тошни!Короче, доженеш.Я буду в кабінеті Снейпа, піду одразу, щоб не запізнитися.Всеодно вже на сніданок не встигну,–я схопила рюкзак і вийшла з кімнати.

Пенсі догнала мене перед самим кабінетом зільєваріння.

Пенсі: одна хвилина до уроку!–вона різко відкрила переді мною двері і перша забігла в клас.

В середні вже сиділи слизеринці.Пенсі сіла з Тео, а мені прийшлося сісти з тим, біля кого залишилося єдине вільне місце.

Т/І: привіт!–я сіла біля Драко.

Драко: привіт!–побачивши мене біля себе, він розплився в усмішці.–Мантія підійшла?

Т/І: так, все чудово.

В кабінет війшов професор Снейп і нам прийшлося замовкнути.

Пройшла половина уроку.Я сиділа уважно слухала Снейпа, і деколи занотовувала важливі слова.Все було як звичайно, але тут я відчула тепло на своїй нозі.Я подивилася вниз і побачила, як Драко безцеремонно поклав свою руку на оголену частину мого стегна.

Т/І: що ти робиш?!–прошепотіла я, щоб ніхто не почув.

Драко: нічого такого,–він розплився в усмішці.

Я спробулася скинути його руку, але він ще сильніше її стиснув.

Т/І: от, гівнюк!–здається, це прозвучало заголосно, бо цієї миті Снейп перервав свою промову і подивився в нашу сторону.