Мовчазне читання / Silent reading / 默读

Розділ 20. Жульєн XIX

Фей Ду з'явився зненацька, наче з неба впав, здивувавши цим як капітана, так і зграю бандитів. Але ситуація складалась недобре, і капітан Лво часу не гаяв – він швидко запхав Ву Сюечвень до авто й сам застрибнув на сидіння поруч з водієм. Ще не встиг він й подиху зробити чи вмоститись, як вікна машини зачинилися, двері заблокувались, й з високим, різким "ав" авто стрімко рушило вперед.

Ривок цей боляче втиснув Лво Веньджова в спинку сидіння.

– Мені здається, чи ти трохи сам не свій... ох!

Хоч Фей Ду навмисно не дивився на капітана, але запах крові від напрямку його зору не залежав, й швидко розповзався по салону, неминуче привертаючи увагу.

Різкий старт автівки був запаморочливим сам по собі, й живий, продірявлений пакет з кров'ю поруч ситуацію лише ускладнював, тож поєднавшись, ці фактори добряче все зіпсували – після видовищно гарного дрифту президент Фей вже зовсім негарно спрямував авто прямісінько в електричний стовп.

Тон голосу Лво Веньджова різко змінився, на скронях Фей Ду проступили сині судини, й за мить від неминучого він крутнув кермо вбік.

Стовп, що саме уникнув катастрофи, ще не встиг перевести дихання, перш ніж побачив, як підстрибнуло авто — президент Фей випадково наїхав на бордюр та викотився на узбіччя.

Лво Веньджов швиденько пристебнув ремінь безпеки, відчуваючи, що хоч щойно й вислизнув з кубла дракона, та видно що втрапив прямісінько в лігво тигра — уникнувши смерті від бандитських лез, він все ще мав шанси померти з вини цього водія-самогубця.

– Ти кермуєш геть скажено! – не втримавшись, гаркнув капітан.

Та Фей Ду ледве дихав, не наважуючись на подих повними грудьми, бо й без того відчував гидкий, важкий запах.

– А хто дозволяв тобі попереду сідати!! Мене ось-ось знудить!..

Лво Веньджову забракло слів. Що з цим хлопцем не так? Чому когось нудитиме поряд з таким молодим красунчиком, як він?

Фей Ду швидко вкривався холодним потом, розуміючи, що ще трохи – й дорогу він вже чітко не бачитиме. Не в змозі дотримуватись своїх зазвичай гарних манер, він гаркнув на капітана у відповідь, чемних слів вже не шукаючи:

– Мені, блядь, від крові погано, прикрийся!!...

Лво Веньджов на мить здивувався – він завжди вважав, що цей "страх вигляду крові" Фей Ду – це якийсь жарт, бо чітко пам'ятав, що ще в дитинстві хлопчина такої проблеми не мав.