Мовчазне читання / Silent reading / 默读

Розділ 1 - Вступ

"Правда, гірка правда." — Червоне і чорне

На півночі Яньченського проспекту Наньпін розкинулась контрастною плямою територія округу Хваши, чимось нагадуючи наполовину розфарбоване обличчя демона.

Широкий та прямий проспект з двостороннім рухом ділив округ Хваши точно надвоє. Східний його район був одним із квітучих комерційних центрів міста, тоді як Західний заріс старими, забутими нетрями, де збиралась біднота.

Декілька років поспіль нерухомість Східного району продавалась так, ніби була на вагу золота. Аукціони безперестанно працювали, "земельні королі" багатіли, і таке сусідство не могло не вплинути на старенький Західний район, який вже давно та терміново потребував перебудови. Вартість зносу старих будівель зросла, відштовхнувши потенційних забудовників. Вузькі та злиденні провулки стали перепонами між капіталами забудовників та майбутнім.

Тому місцеве населення, що тісно тулилось у напівзруйнованих будинках, цілими днями тільки й мріяло про те, як би продати свої захаращені, крихітні кімнатки та вмить розбагатіти. Всі вони подумки вже смакували солодке відчуття того, що «мій дім до знесення точно коштуватиме мільйони».

Звичайно, ще й досі цим майбутнім "мільйонерам з нетрів" доводилося щоранку взувати капці та ставати в чергу, щоб спустошити свої нічні горщики.

Легка прохолода все ще панувала в перших літніх ночах, тож накопичена денна спека щезала потроху, але впевнено.

Невеличкі шашличні тачечки, що незаконно тулилися вздовж провулків Західного району, згорталися одна за одною. Мешканці, які насолоджувалися вечірньою прохолодою, теж повільно розходилися по хатах.

Старі вуличні ліхтарі тьмяно блимали нестабільною напругою, здебільшого через те, що незаконні орендовані кімнати по сусідству тихенько крали електроенергію з дротів.

А в галасливому Східному районі навпроти нічне життя тільки починалося...

Надвечір в невеличкій кав'ярні, що виходила вікнами на бізнес-вулицю, втомлена бариста, яка щойно мала натовп клієнтів, нарешті полегшено зітхнула. Та перш ніж вона встигла зняти закляклу "посмішку для клієнтів" з втомленого обличчя, маленький дзвіночок над скляними дверима знову забринів.