Розділ 24. Жульєн XXIII

64 10 17
                                    

– Це дивно. Я перевірила усі вбиральні, ніхто не помітив, коли саме вона пішла... Гей, шефе, що сталося?..

– Йди та перевір ще й записи з камер спостереження. – думки Лво Веньджова ще не зібрались докупи, але той самий бридкий холодок інтуїції вже поповз його спиною. – Хутко!

Лан Цяо здивовано застигла на мить, потім розвернулась й втікла.

Записи камер переглянули швидко, і ясно було одне: після того, як Фей Ду встав та пішов, мамі Хе хтось подзвонив. Незрозуміло, що почула жінка від співбесідника, але лише кілька слів перетворили її обличчя на кам'яну маску. Тривалість розмови становила близько двох хвилин, й після цього мама Хе деякий час нерухомо, приголомшено сиділа на місці. Тоді встала, невпевнено прокрокувала туди-сюди коридором, кілька разів тривожно зиркнувши у той бік, куди пішов Фей Ду, та звідти ніхто не з'явився.

В розпачі жінка схилила голову, й здалося що прийняла якесь рішення. Вже за мить вона тихенько полишила Центральне Бюро.

Камери відстежили її до воріт Бюро, де мама Хе, вже не вагаючись, швидко перетнула дорогу, підійшла до перехрестя, повернула й зникла.

Лво Веньджов не мав потреби віддавати накази знову: Лан Цяо одразу відправила людей на те перехрестя, де вони розділилися на групи для пошуку.

– Я щойно говорив з Сяо Хайяном, — Тао Жань підійшов швидко. – Після того, як співробітники відділка Хваши забрали її з вокзалу, вони одразу й привезли її до нас за наказом Вана Хонляна. Вона геть не знайома з Яньченом, але камера на воротах показує, що щойно вона вийшла через головний вхід, то не глянула ні ліворуч, ні праворуч, просто перетнула вулицю й повернула. Я впевнений, що хтось там чекав на неї.

– Переглянь записи з усіх камер відеоспостереження навколо перехрестя й перевір кожну автівку та пішохода, що були там у цей час.

– Це буде нелегко. Останні кілька днів знову було обмеження руху. – зітхнув Тао Жань. – Авто з обмеженнями можуть рухатись лише з опівночі та до третьої години ночі, й багато людей з різних причин не мають іншого вибору крім як їздити вночі, тому дороги не такі тихі, як зазвичай. Для перевірки їх усіх знадобиться безліч часу, і якщо з нею щось станеться...

Лво Веньджов мовчки ходив колами по кабінету. Раптом кроки спинилися – пам'ять нарешті встигла за ногами, й він пригадав, звідки ж був той його неспокій на серці.

Мовчазне читання / Silent reading / 默读Where stories live. Discover now