Мовчазне читання / Silent reading / 默读

Розділ 10. Жульєн IX

Лво Веньджов перевернув пакет, та всередині більше не було нічого. Саме тоді його телефон завібрував, сповіщаючи про повідомлення. То було фото — вузька, загублена в пишній зелені гравійна доріжка на березі водойми, посеред кадру ж самотньо стирчав сміттєвий бак. Підпис фото був лаконічним, без звернення чи підпису: "про всяк випадок".

Деякий час він уважно розглядав фото, але пана кота, що тупцяв поруч, це не хвилювало аж ніяк.

Повне ім'я пана кота було "Лво Їґво". Це був поважний, семирічний кіт з великими очима, кругленькою мордочкою та гладкою, блискучою шірсткою, а головне — з паскудним темпераментом.

Простягнувши лапу, Лво Їґво потицяв ногу Лво Веньджова; тоді встав й демонстративно пересадив свою дупу в куток. Там, з поглядом, повним докори, він сидів й мовчки натякав прибиральнику лайна на ганебну порожнечу в котячій мисці для корму.

На його подив, цей височенний ідіот не те що не глянув на нього — навіть не поворушився!

Глибоко ображений цією неповагою, Лво Їґво розлютився. Він стрімко кинувся вперед, вчепився в ногу Лво Веньджова та почав несамовито, з виттям, шматувати його штанину.

Капітан нахилився й підняв Лво Їґво за загривок.

— Малий, тобі жити набридло?

Звісивши лапи, Лво Їґво двічі пробурчав "ао", а тоді самовдоволено показав йому язика.

Лво Веньджов закотив очі, та варто було йому послабити пальці, як кіт вирвався, крутнувся й елегантно приземлився на всі чотири лапи. Його погрози здобули результат: він отримав свою миску сухого корму, ще й баночку смачненького вологого корму як додаток.

Лво Їґво був задоволений; він вкотре довів собі, що принцип "шанобливий син виходить лише з-під палиці"* працював як годинник; бо й дійсно — прибиральник лайна поводився чемно лише коли був добре погризений.

* /аналог нашого "за одного битого двох небитих дають"/

Так, сидячи навпочіпки в коридорі, Лво Веньджов бездумно гладив кота. Тоді, ніби щось згадавши, він глянув на величезного, пухнастого хвоста Лво Їґво — Тао Жань колись знайшов цього пращура, прогулюючись зранку базаром, й придбав його для Фей Ду. Кіт сподобався малому, та вже за кілька днів він чомусь повернув його назад, категорично відмовляючись мати з ним справу.