Мовчазне читання / Silent reading / 默读

Розділ 27. Жульєн XXVI

Ці пишнобарвні, холодні, ніби довжелезні крижини, хмарочоси невідступно тиснули масивною присутністю на перехожих. Їхні вестибюлі зазвичай були вимощені дзеркально відшліфованими кам'яними плитами, і тамтешні працівники стійки реєстрації та охоронці ліниво звертали напівбайдужу увагу на кожного, хто ступить усередину.

Кожна будівля мала свою систему ліфтів, і кожен ліфт мав свої налаштування. Деякі тільки піднімались, деякі – тільки спускались, деякі спинялись тільки на парних або непарних поверхах, а деякими можна було скористатися лише зі спецкарткою. Словом, така система самодостатніх правил бентежила сторонніх людей, змушуючи їх відчувати себе білою вороною.

Але будівля Швандзи була іншою. Нехай її вже неодноразово реконструювали та перебудовували, вона все ще була для нього як п'ять пальців — саме тут він колись пів року стажувався, хоч в результаті й не зміг отримати бодай якусь посаду. Їм вочевидь було вигідніше взяти якогось студентика-іноземця з "відомої" школи, який розумівся б лише на європейських та американських правових системах.

Та ось повіяло свіжим вітром, й минуле полишилось в минулому. Всі ті "яскраві" юристи, що вимахували своїми вилизаними резюме, на ділі виявились здатними працювати лише з примітивними паперами. І тепер, щоб вести справу високої складності, їм доводилось запрошувати його, але вже як консультанта. Тут звичайний стажер "сяо Джао" і перетворився на шановного "вчителя Джао".

Однак кожен коридор, кожні прогін та марш, заховані в тіні, були ретельно занотовані в його пам'яті. Навіть з увімкнутою електроенергією він був абсолютно впевнений у тому, що зможе уникнути кожну з камер спостереження будівлі.

Та не так склалось, як бажалось, і його дійсно ідеальний план* був зухвало кимось зруйнований.

* /天時地利人和, tiān shí dì lì rén hé, найкращий час, щоб рушати на війну (ідіома)/

Він вже змішався з натовпом, готовий спостерігати за чудовою "виставою" на Небесній Завісі, та на півдорозі його перервав Фей Ду. Розлючений адвокат одразу вирішив, що це лише низький, мерзенний рекламний хід — можливо, Фей Ду підтримував свого товариша або й взагалі якусь свою комерційну мету.

Люди, як він, контролювали безліч активів та соціальних ресурсів, хоча кожен із них був звичайним дурником, що страшенно перевтомиться навіть під час прослуховування звичайного аудиторського звіту. Вони лишались "молодими талантами" лише допоки за них невтомно працювала безліч чесних, простих спеціалістів.