Ця книга про дівчинку, яка потрапила в минуле. І не будь-куди, а до козаків, що живуть небезпечною військовою справою і походами, з яких вони можуть не повернутися. Цікаво, як приймуть маленьку дівчинку? А якщо я вам скажу, що головна героїня володі...
- Можливо, з полону втекла, - почулося припущення.
Чоловічі голоси лунали зовсім поряд. Поки дівчинка не наважувалася відкрити очі. Звідки в її кімнаті голоси? Вона чекала, що буде далі.
- Не кричіть, бо ще прокинеться, - промовив хтось.
- Покличте Сича! Хай вирішує, - сказав інший голос.
Тут Тоня не витримала і розплющила очі, при піднявшись на ліктях, їй вдалося роздивитися людей. Вона побачила кілька голів, що схилилися над нею. Всі вони були молодими парубками з загорілими обличчями і, що одразу кинулося в око, одягнені вони були в дивний одяг: льняні сорочки, а дехто без неї, і штани не дуже широкого крою. Їй стало лячно, але вона взяла себе в руки і заспокоїлася. В цей момент до них підійшов ще один хлопець. На вигляд він був трохи молодшим і гарнішим, ніж ті, що схилися над нею.
- Вона з'явилася тут рано вранці. Всі ще спали і не бачили звідки вона прийшла, - звернувся хтось до Сича, який уважно дивився на налякану дівчинку, що нічого не розуміла.
- Ходімо, - звернувся він до Тоні спокійним, навіть трохи байдужим, і твердим голосом. - Не бійся, якщо ти ні в чому не винна.
Тоня встала і пішла за незнайомцем. Він відвів її подалі від інших і сів на траву. Дівчинка також сіла і подивилася на Сича. Виглядав він дуже спокійно і цей спокій передався Тоні. Принаймні, їй здавалося, що він спокійний, бо його обличчя майже не виражало емоцій. «Як мій улюблений персонаж із книги» - спало на думку дівчинці.
- Розповідай, хто ти і звідки, - звернувся хлопець до дівчинки після невеликої паузи.
Тоня відчула, що йому можна довіритися і розказала все, як є.
- Можеш не вірити в мою розповідь, але все так і є, - сказала дівчинка після того, як Сич вислухав її історію.
- Я вірю, - відповів той. – Тобі, мабуть, цікаво, куди ти потрапила?
- Дуже.
- Ти в козацьких плавнях, а всі ми козаки.
Дівчинка не одразу зрозуміла суть сказаних слів. Вона ж ніяк не могла потрапити на кілька століть у минуле!
- Але ж це не можливо! – скрикнула дівчинка.
- Якщо хтось запитає звідки ти, кажи, що на твоє село напали татари і твої батьки загинули. З часом ти звикнеш жити тут, - сказав юнак і пішов до інших.
Сич не став продовжувати розмову. Він залишив Тоню одну, а сам направився до інших. Тоні не вірилося, що вона потрапила в козацьку добу. Але вона мала повірити! На диво, дівчинка відчула велике полегшення і радість. Радість від того, що вона більше ніколи не побачить злу мачуху з її дочкою. Раніше понад усе дівчинка хотіла не бачити свою «родину», а зараз, хоч і в такий незвичний спосіб, її мрія здійснилася. «Ха! Тепер їм прийдеться робити все самим». З щасливим виразом обличчя вона приєдналася до гурту, що сиділи навколо вогнища. Вона помітила, що вона тут єдина дівчина. «Звичайно... Я ж у плавнях. Тут не має бути дівчат». Її настрій трохи погіршився.
Тим часом козаки вирішували її майбутню долю.
- Давайте відправимо її до когось з наших рідних, - казав хтось.
Тоня напружилася. Вона хотіла залишитися. Тоня думала, що в чужий сім'ї їй не дуже зрадіють.
- Хай залишається, - казали інші. – Що вона може поганого зробити?
- Не сперечайтеся, - не витримав новий знайомий Тоні. – Вона залишається і це більше не обговорюється.
Ті, хто вважали, що їй тут не місце були дуже не задоволені. Але вони не наважилися сказати про це прямо. Схоже, Сича поважали і навіть трохи побоювалися.
Поки козаки сперечалися дівчинка розглядала присутніх. Сич виявився високим і широкоплечим юнаком. В нього на чоло звисала темна чуприна, що сильно здивувало дівчинку, адже виглядав він дуже молодо, а дозвіл вистригти таку зачіску потрібно було заслужити. Ніколи не плутайте чуб і чуприну, це дві різні зачіски! Його обличчя було серйозним і розумним, проте дуже вродливим. Всі риси обличчя були пропорційні, гармонічно поєднані і Тоня радше повірила б, що він виходець зі знатного роду, ніж звичайний селянин. Карі очі спостерігали за всім, що відбувалося довкола і їй здалося, що він самим поглядом бачить людей і їх наміри наскрізь.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
