Ця книга про дівчинку, яка потрапила в минуле. І не будь-куди, а до козаків, що живуть небезпечною військовою справою і походами, з яких вони можуть не повернутися. Цікаво, як приймуть маленьку дівчинку? А якщо я вам скажу, що головна героїня володі...
За роботою час промайнув непомітно і Тоня навіть забула про обід. Через це вечерю вона чекала з великим нетерпінням. Коли погукали вечеряти, всі розсілися навколо вогнища. У казані варилася рибна юшка. Кожному дісталася велика порція, яка була вдвічі більшою, ніж дівчинка могла з'їсти. Юшка виявилася не дуже смачною, але Тоня, яка зранку не їла з апетитом наминала страву. Схоже, що Здоровань, який сьогодні чергував був не вельми гарним кухарем. Повечерявши, у козаків зав'язалася розмова.
- А хороше ми ту наволоч! Майже всіх тих клятих знищили, - сказав якийсь парубок.
- Самі кількома подряпинами обійшлися,- підтримав інший.
Тоня вирішила, що вони тільки-но повернулися з походу.
- Не всі, - не погодився хтось.
- Але ж поранені одужують, - відказав рудий парубок.
- Як поранені?! – скрикнула дівчинка.
- Ось так, - насмішкувато відповів той самий парубок.
Дівчинка встала і відійшла від всіх. Вона знала як може допомогти їм. Вдома Тоня цікавилася лікарськими рослинами, але не думала, що вони допоможуть. Хоча внутрішній голос казав їй: «Спробуй, а раптом!». Підкорившись своїм відчуттям, дівчинка підійшла до Сича.
- Думаю, я знаю що допоможе пораненим, - звернулася вона до нього. Вона гадала, що парубок подивиться на неї, як на навіжену, але цього не сталося.
- Що ж це? – спокійно, майже байдуже, запитав Сич.
- Мені здається, бадан зніме запалення і допоможе загоїтися ранам, - трохи сміливіше відповіла Тоня.
На її подив, він трохи здивовано, але доброзичливо подивився на неї.
- А й справді. Як це я сам не допетрав,- сказав він. – Гей, Сашко! Йди-но сюди!
До нього підійшов Здоровань. Він був трохи незадоволений, що його відірвали від розмови, проте промовчав.
- Знаєш, як бадан виглядає? – одразу запитав Сич.
- А як же! – відповів козак.
Мабуть, Сич часто звертався до нього по допомогу, бо Сашко з готовністю погодився допомогти.
- Знайди скільки зможеш.
- Добре. Якщо ти кажеш, то це важливо, - погодився парубок.
У відповідь Сич кивнув і повернувся до вогнища послухати, що інші говорять.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
