Розділ 10

9 4 0
                                    

Тоня не знала чим новим їй зайнятися, тому вирішила сплести ще одну сітку. Звичайно, місце вона обрала під старою вербою. Вона сиділа і плескала ногами по воді, весело мугикаючи якусь просту мелодію. Над головою жваво щебетали птахи. Їхня пісня дзвінко лупала над плавнями. Дівчинка ще ніколи не чула такої чарівної пташиної пісні. «Тут все інакше. Навіть птахи співають по іншому – щиро, чи що?» - подумала Тоня.

Так як плела сіть вона вже другий раз, вдавалося це значно швидше. Її пальці енергійно робили петлі з мотузки. До полудня дівчинка вже завершила роботу. Виявилося, що козаки обідають солониною. Це не займає багато часу і тому дуже зручно.

Попоївши, дівчина думала, чим їй зайнятися. Вона хотіла зробити собі невеличкий курінь. Коли здіймається сильний вітер, спати на вулиці прохолодно. Щоб не захворіти їй потрібен захист від дощу та вітру. Тоня знайшла великі палки, з яких можна було зробити основу. Місце вона обрала недалеко від річки під великими деревами. Вони утворювали півколо і робити курінь помітнім лише зі сторони води.

Дівчинка почала встановлювати конструкцію. Але як би вона не намагалася все падало. Як тільки Тоня закріплювала одну палку і бралася за другу, падала перша і тягла за собою іншу. Так вона провозилася годину і нічого не зробила. Засмучена Тоня сиділа на місці, де мав би бути курінь. Вона виснажилася і захекалась.

- Чом така сумна сидиш? – запитав Здоровань, що проходив повз.

- Та ось курінь хотіла собі зробити та не вийшло, - тихо сказала Тоня.

- І нащо через це журитися? Знайшла причину. Давай поможу, - весело запропонував він.
Після його слів дівчинці й справді здалося, що її проблема вже не така велика. Вона вдячно посміхнулася Здорованю.

- Я триматиму, а ти зав'язуй, - швидко розпорядився він.

Парубок тримав дві гілки трикутником, надаючи куреню форми. Тоня взяла мотузку, аби з'єднати гілки зверху. Вона легко зав'язала мотузки міцним вузлом, яки колись показав їй батько.

- Тепер давай другу заготовку, - сказав Здоровань.

Вони зробили все те саме. І ось у них уже два трикутничка.

- Кінці в землю закопай, там триматися буде. Зверху та по боках між ними ще палки поприв'язуй і буде тобі основа, - промовив він. – Якщо не просиш допомоги, ніколи її не отримуєш.

- Спасибі тобі. Не знаю навіть, чого я так засмутилася, - повеселішала дівчинка.

- Тобі вже час юшку варити. Не терпиться скуштувати. 

Стальний ЯнголWhere stories live. Discover now