Ця книга про дівчинку, яка потрапила в минуле. І не будь-куди, а до козаків, що живуть небезпечною військовою справою і походами, з яких вони можуть не повернутися. Цікаво, як приймуть маленьку дівчинку? А якщо я вам скажу, що головна героїня володі...
Після обіду Омелян, Тоня та Сич вирушили до діда Андрія. Їхати було недалеко, тому вони не поспішали. Дівчинка сиділа верхи на Демоні, а Омелян вів його за узду. Чоловік прийнявся розпитувати Северина про останні події.
- Скільки молодиків набрали? – запитав він.
- Менше сотні, - розчаровано сказав хлопець. Було видно, що він очікував більшого.
- В той же день, коли ти поїхав і набрали, - продовжував той. – Здоровань повів їх наступного ранку у плавні. Думаю, літо пересидимо в тіні, а далі видно буде. Може в поход який підемо.
Тоні здалося, що Сич навіть знає, куди поведе інших, але чомусь не сказав, куди саме.
- Тоня казала, ти кудись зник на тиждень.
Северин зробив вигляд, ніби не чув його слів. Він обдумував щось важливе. Дівчинка прийнялася розповідати батьку про все, що сталося за його відсутності. Вздовж дороги росли високі чагарники, за якими височів сосновий ліс. За тим лісом має бути хутір, де живе дід Андрій. Дівчинка почала нервувати. А що як він не розгледить в ній потенціал? Тоня повністю занурилася в свої думки і не чула про що розмовляли чоловіки. В селі їй розповіли, що він може перекидатися на вовка. Але дівчинку це зовсім не здивувало. Вона багато читала про характерників та їх вміння. Багато з цього їй здавалося неправдою або занадто прикрашеним вигадками. «Ну ось! У мене з'явився шанс перевірити інформацію» - подумала вона. З за лісу стали видні хатинки. На відміну від попереднього села, тут було зовсім мало будинків. Але місце було набагато красивішим. З усіх боків хутір оточував ліс, а посередині, ніби розділяючи його навпіл, протікав струмок.
- Мені починає подобатися! – вигукнула дівчинка.
Омелян з Северином не були так сильно здивовані. Вони вже бували тут раніше.
На зустріч їм вийшов дідусь. Він виявився не таким, як Тоня уявляла собі. Як для старого дідуся, дід Андрій досить швидко ходив та ще й без палки. Спина його не згорбилась, а бороди в нього взагалі не було, але вуса були довгі і сивезні.
Зрадливий страх наповнив груди дівчинки. «А що як...». Не встигла вона додумати, як дід Андрій вже опинися біля них.
- Давно я вже чекаю на вас, - звернувся він до вершників.
Його очі зблиснули загадковим вогником. Тоня відчула, ніби цей погляд пронизує її наскрізь. Нічого не сказавши, Дід Андрій направився до найближчої хати. Тоня переглянулася з батьком. Він здавався їй дуже спокійним, на відміну від неї самої. Група пішла в слід за дідом Андрієм. Вони зайшли в затишний дім, а дівчинка, схоже, одноліток Тоні, накрила на стіл.
- Ви, мабуть, зголодніли з дороги? – запитав дід.
- Як ви нас чудово знаєте! – посміхнувся Омелян.
Андрій також трохи посміхнувся і після тієї посмішки страх відступив від дівчинки.
- Їжте, а тоді поговоримо.
Всі з радістю прийняли запрошення. Тоня з апетитом з'їла таріль борщу, два шматка чорного хліба і сало. Вона дивувалася, як стільки всього може в неї влізти.
- Ну розповідайте, чого прийшли? – сказав господар, після того, як всі наїлися.
- Діду, хочу дочку до вас на навчання влаштувати, - звернувся до діда Андрія, як до власного дідуся Омелян.
- А чи достойна вона?
- Ну це вже вам вирішувати, - посміхнувся чоловік.
Андрій уважно подивися на дівчинку. Він наче намагався розгледіти щось непомітне, щось дуже крихітне.
- Гідна ти, - сказав Тоні він.
Дівчинка з полегшенням видихнула. Її наповнювали одночасно і радість, і смуток. Адже це означало, що вона має залишитися тут, а батько має повернутися до козаків.
- Я буду тебе навідувати, - ніби прочитав її думки Омелян. - Скільки вона має вчитися?
- Час покаже, - відповів дід Андрій.
Тоні вже не було страшно. Вона відчувала доброту, що випромінювало це місце. Чомусь вона була певна, що хутір стане для неї справжнім домом. Вперше за багато років вона відчула справжнє домашнє тепло.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
