Ця книга про дівчинку, яка потрапила в минуле. І не будь-куди, а до козаків, що живуть небезпечною військовою справою і походами, з яких вони можуть не повернутися. Цікаво, як приймуть маленьку дівчинку? А якщо я вам скажу, що головна героїня володі...
Тоня прокинулася. Вона так і не дізналася, що сталося з хлопцем, який снився їй, проте вона швидко забула про нього.
Сонце тільки починало сходити і освітлювати золотом плавні. Деякі козаки вже ходили босоніж по росяній траві, а хтось не тільки без взуття, а й без сорочки, хоча було досить холодно. Дівчинка відчувала, що заснути більше не зможе. Тому пішла до вогню в надії, що там буде тепліше. Ще ніхто не розвів його і було так само зябко. Дівчинка не хотіла замерзнути, тому розпалила невеличке вогнище сама. Полум'я тихенько потріскувало, а Тоня насолоджувалася теплом.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Несподівано в кущах пролунав шурхіт. Спочатку дівчина не надала цьому значення. Можливо, якесь мале звірятко пробігло. Але звук ставав сильнішим і ближчім. Їй стало лячно. Вона – маленька дівчинка була тут одна самісінька.
Зібравши всю свою сміливість Тоня встала. Ноги не хотіли слухатися і йти вперед. Звук пролунав ще раз. Дівчина повільно почала підходити до кущів. Вона дуже боялася того, що може там побачити, але страшніше було сидіти і слухати шурхоти за спиною. Підійшовши вже зовсім близько, дівчинка готувалася зазирнути в кущ, але не встигла. До її ніг вибігло маленьке налякане звірятко. Воно злякалося дівчинки не менше, ніж вона його.
- Ох, і налякав же ти мене! – звернулася дівчина до звіра.
- Ух, - подав голос несподіваний гість.
Це була маленька сова з сірим скуйовдженим на макітрі пір'ячком.
- Не бійся, - мовила до нього Тоня.
У відповідь сова підійшла трохи ближче. Дівчинка простягнула до неї руку і гість, недовірливо подивившись на дівча, стрибнув на її долоню. Сова виявилася зовсім крихітною, хоча й дуже красивою. Кругленька голівка роздивлялася навкруги, а великі очі були широко відкриті. На правому крилі сіро-чорне пір'я вимазалося в кров.
- Що з тобою? – запитала дівчинка.
- Ух, - неначе відповідаючи, сумно ухнула сова.
- Можна подивитися?
Акуратно піднявши крильце, дівчина побачила рану. «Можливо, з дерева впав чи напав хто. В будь якому разі її не можна залишати саму» - подумала вона.
- Ну що ж, виходить, ти поки залишишся зі мною, - задумливо сказала Тоня.
