Ес ора де камбіар

11 0 0
                                    

— Мені треба йти, треба до тата, він до нього поїхав, він його вб'є, — різко підводиться з підлоги Юнгі і, похитнувшись, хапається за лаву.

— Я тебе відвезу, — робить крок уперед Техьон.

— Не треба, — тягне себе на вихід омега. - А ще не треба бути поруч зі мною, заспокоюючи своє сумління, - дивиться на омег, ховає погляд від Лея. — Я знаю, що ви мене засуджуєте, і мені буде легше впоратися самому, ніж бачити жаль і докір у ваших очах. Я так не хотів, — звертається до Лея. — Ви маєте повне право мене ненавидіти, бо я приховував від нього правду, але я йому не брехав. Я люблю його.

— Ніхто з нас не ідеальний, ми всі робили помилки і скільки ще зробимо, — тихо каже Лей. — Але ж ми сім'я, значить, разом і через це пройдемо. Я хочу, щоб ти знав, що не один. Не забувай про це.

Юнгі виходить на спорожнілу вулицю і йде у бік свого будинку. До дому йти десь півгодини, цього вистачить, щоб трохи взяти себе в руки та підготуватися до зустрічі з альфою, яку зараз він боїться. Якби не думки про Ілана, то Юнгі навіть з місця не рушив би, ліг би на тротуар і чекав, коли вже припинить битися його зношене серце. Він тільки знайшов загублене кохання, став на ноги, задихав на повні груди, як на його плечі новий непідйомний тягар ліг. Юнгі раз у раз повинен помирати і знову ні заради себе, ні заради свого майбутнього, наступ якого вже не хочеться.

Коли Юнгі проходить у вітальню, то Ілан запихає в сумку останню стопку своїх речей.

— Нарешті, я й твої речі зібрав, ми їдемо, — каже омега, звільняючи вміст скриньки з коштовностями просто до валізи.

Юнгі проходить повз і, стягнувши з себе піджак, лягає на диван.

— Я тільки дізнався про те, що трапилося в церкві, від головного пліткаря Амахо, — шукає, щоб ще прихопити, Ілан. — Ти чого розлігся? Тобі жити набридло?

— Нам нема куди бігти.

- Юнгі! Цей психопат згорне мені шию, і доки він не приїхав, ми маємо шанс втекти, — намагається підняти його омега.

- Від нього не втекти.

— Вставай, — тягне його за руку Ілан, але Юнгі відвертається.

— Тату, — схлипує омега. — Хоч би раз у житті подумай не лише про себе. Подивися на мене, я щойно втратив людину, яку любив, мій день весілля забарвився в чорний, а ти думаєш про те, як втекти.

GangstasWhere stories live. Discover now