Загублене Кохання

8. Я так довго чекав цієї нагоди

наступний ранок відчувся як неохочий і ненависний. сподіваюсь Яна я сьогодні не побачу. я одразу встала з ліжка без полежати ще трошки і пішла до ванни, слідом за нею я пішла снідати.

Л: думала вже йти будити, не очікувала такого.
В: та не знаю, я ніби виспалась і так, я ж вчора в день спала.
Л: ну так, ми так і не пішли гуляти.
В: мабуть мені вже треба потрохи збиратися додому.
Л: ні, будь ласка, так добре коли ти тут, ти ніби робиш в нашому будинку порядок.
В: ну якщо ти пропонуєш лишитись то я лишусь.
Л: ну все, снідай, я от печиво купила вчора.
В: ммм, дякую.

Лілі пішла в кімнату і я швидко поснідала. щоб допомогти самій собі уникати Яна я вирішила не сидіти в будинку, хочаб вийти на пів дня.

Л: наїлась?
В: так.
Л: а ти кудись йдеш?
В: йду гуляти.
Л: з Конором?)
В: можливо, а що?
Л: а нічо, вдягайся гарно, і сексуально.
В: чшш, займайся своїми справами.

я мала складний вибір тому що я не мала що одягнути, та я таки одягнула білі джинси і білу коротку майку. на плечі я накинула чорну джинсову куртку і зібрала своє волосся в дві коси. замість сумки я сьогодні взяла шопер з зірками. коли я розмовляла з Лілі вона говорила про Конора, тому я вирішила запросити його зі мною. хоча насправді це він мав би мене запрошувати та чекати на це я не буду.

*В: привіт, погуляємо сьогодні?
К/Конор: господи Вікс я б з задоволенням, але я сьогодні не в місті. може погуляємо на наступному тижні?
В: пробач мені, я не знала. на наступному тижні я мабуть буду зайнята поверненням до навчання. та це нічого, може нам буде зручно гуляти після універу.
К: може, до зустрічі Вікс)*

тож буду гуляти вулицями Лондона сама.

23:16

я нарешті повернулася додому, я ніби весь Лондон за день побачила. в будинку було темно і Лілі вже спала. я тихо піднялась в кімнату і переодягнулась. лягти було так приємно, я швидко заснула в теплому ліжку Лілі.

тої ночі я спала погано, але це було для мене не так важливо. вночі я прокинулась від спраги і вирішила піти на кухню попити води. біля сходів я побачила як Ян піднімається нагору, чому саме тут і зараз? я продовжила йти мовчки але він зачепив моє плече і різко прижав до стіни.

Я: ну нарешті, я так довго чекав цієї нагоди.

Ян поцілував мене в губи жорстоко і грубо, після поцілунку в губи він почав цілувати мою шию. я відчувала його губи дуже чітко і я знала де він. його губи були дуже гарячі коли моє тіло було з легка тепле. несподівано він просто зупинився і усміхнувся мені, а потім пішов до своєї кімнати. я теж довго не стояла і пішла назад в кімнату так і не попивши води.

Л: де ти ходила?
В: пити воду. спи Лілі.
Л: добре, ти тоже.

але я все думала про те що сталось. чому я не зупинила Яна якщо я його ненавиджу і він для мене огидний? а що як Ян це той чоловік, але я просто була така зосереджена на тому, щоб помститись йому обзиваючи його, що навіть не помітила, що він мені подобається? це так дивно. а що буде завтра? я ж зустрінусь з ним точно. а Ян не залишив засосів? що як залишив? як за ніч в мене міг зʼявитися засос? та всеодно, це будуть проблеми майбутньої Вікторії а не мої, краще просто заснути.

Тгк: janeksiz