Загублене Кохання

1. Мій нарцисизм не переплюнути

В/Вікторія: я дуже рада що нам відмінили пари, сидиш і нарешті не думаєш про навчання.
Л/Лілі: а я б походила краще ті 2 місяці, ну реально як я здам екзамени? а ти що думаєш Ян?
Я/Ян: що?
В:йому байдуже, він приїхав з нами бо закоханий в мене.
Я: фу ти дивилась в дзеркало? та ти як той бабай, чесне слово.

Ян назад одягнув навушники і продовжив слухати музику піднімаючись до себе в кімнату. це був перший день карантину і в планах в мене дуже багато різного. знайти хлопця, закидати нормальними аргументами Яна і насміятись до болі в животі з Лілі. знайти хлопця буде найважче особливо в таких умовах.

Л: Вікі, давай щось поїмо я дуже голодна.
В: з радістю, готуй.
Л: в сенсі. це ти тут в нас кухарка.
В: то ти такою мене вважаєш?
Л: Вікі, звичайно ні. то був просто невдалий жарт.
В: мгм, тоді готуй.
Л: давай ти приготуєш. ти так смачно готуєш)
В: добре, що ти хочеш?
Л: я хочуу... вареники.
В: ти жартуєш? їх готувати години дві.
Л: ну будь ласка, я поможу. може Ян теж поможе.
В: його допомоги мені не треба, то давай починаємо.

я не думала що ліплення вареників стане таким веселим. ми сміялись, співали і танцювали. звичайно ми всі були в муці але зате ми гарно провели час.

Л: ЯНЕЕЕ!
Я: що? я тут?
Л: голодний?
Я: ну так
Л: Вікі приготувала вареники!
Я: о боже, це буде дуже дуже... огидно їсти, але дякуйте що я голодний.
В: дивлюсь от я на тебе, і думаю який же ти огидний на вигляд. простий такий, хто тебе взагалі покохає?
Я: я тобі ще це пригадаю.
В: не буде потреби дорогенький.

ми всі сіли за стіл. я старалась їсти швидко бо не можу знаходитись настільки близько з Яном. та коли ми їли в нас не було такої тиші що аж соромно. Лілі розповідала про якийсь серіал, я майже не слухала але мала додавати щось щоб вона думала що я слухаю.

В: ну все, я доїла.
Л: так швидко?
В: мгм, в мене ще справи вдома тому мушу йти.
Л: нііі, не йди.
В: на зло піду.

я швиденько помила свою тарілку і поставила на місце. як тільки закінчила я блискавкою вийшла з будинку і пішла додому.
прийшовши додому я подумала яке ж полегшення, але тоді я зрозуміла що мені нудно. я навіть не знаю що такого зробити. сидіти в телефоні навіть нудно, я сама не своя. поки я сиділа за столом на кухні і думала що робити мені прийшло повідомлення, від Яна.

Я: так швидко їла і пішла бо соромилась мене?)
В: твоя правда. я пішла з вашого будинку бо не могла терпіти твій сморід.
Я: ого, це було класно, і насправді образливо.
В: та ну?
Я: схвххвзч боже повірила? мій нарцисизм не переплюнути.

я відставила телефон і подумала піти в магазин. ідея зразу відпала бо в магазинах твориться щось неймовірне. ще коронавірус підчеплю, та ну.
як я могла забути про мої книжки. я обожнюю читати і я маю велику колекцію книжок. коли я читала, мені приходило багато повідомлень, я їх завжди ігнорую коли читаю. коли я вирішила закінчити і подивитись хто мені так писав, я побачила 100+ повідомлень від Лілі. можна було просто подзвонити... Лілі просто нудно. це добре, я думала може щось важливе. це була 10 вечора тому я просто пішла спати, надто виснажена щоб робити щось інше.

Тгк: janeksiz