Загублене Кохання

28. Ви ніколи не любили одне одного

Сьогодні субота, а це означає, що я маю поїхати з Філіпом в якесь гарне місце, але я не хочу. За ці кілька днів співпраці з Яном, Ян був дуже обережний зі мною. Фільтрував свої слова, емоції, щоправда, мені подобається він такий як є. Я щодня бачу Яна засмученого, через те, що Філіп досі мій хлопець. Що ж, сьогодні я точно нікуди не поїду, і якщо Філіпу щось не подобається, піде.

Ф: Роксана! Ти готова?.. Чому ти не одягаєшся?
В: я нікуди не їду.
Ф: що? Щось сталось? Ми завжди їхали кудись, попри що. Давай, їдемо.
В: я не їду.
Ф: чому?
В: мені надоїло!
Ф: ти жартуєш? Ти сама захотіла їздити кудись на вихідних.
В: я не хочу, може піду з Анною в кафе.
Ф: то з Анною ти підеш, а зі мною ні? Я тобі більше не подобаюсь? Все так змінилось після тієї вечірки. Що там сталось?
В: нічого не сталось.

Його очі ніби перетворювалися на червоні. Він злий, та я зробила, що хотіла, і не шкодую. Філіп підійшов ближче, поставив руку на моє горло і притиснув до стіни.

Ф: ти брешеш мені!
В: відпусти!
Ф: розкажи мені!
В: я зрадила тобі.

Його хватка послабла. Очі перетворювалися в пустий, тихий океан. Він боявся зробити що небуть.

Ф: хто?
В: ти його майже не знаєш.
Ф: скажи що шкодуєш.
В: Філіп... я не шкодую. Моя любов до нього палкіша.
Ф: я мабуть піду збирати речі.

Очі наповнились сльозами. Я більше нічого не відчувала до Філіпа, але я зробила боляче йому, як і багатьом людям. Думка про мої вчинки зʼїдала мене зсередини. Може погані люди таки існують, і я одна з них. Одночасно я боялась, що, як я зроблю Яну боляче, знову..? Я не знала як позбутися цих думок. Анну я не хотіла тривожити в її вихідний. Та знаючи Анну вона б хотіла знати про мої стосунки першою. Також, я багато думала про Яна, він точно позбавить мене поганих думок, але чи він цього хоче? Як мені його знайти? Я не знаю де він живе, або де... а може й знаю. Двері в мою спальню відчинились. Філіп спішив до виходу з моєї квартири.

В: Філіп! Зажди!
Ф: я не маю про що з тобою говорити.
В: ти не розумієш!
Ф: а може й так, я не розумію.

Пролунав гучний грим дверима. Тепер в мене немає улюбленого кафе.

★★★

М: Вікторія?! Ти теж тут?! Коханий дивись! Заходь красуня)
В: так, я приїхала трохи раніше Яна.
М: і не заходила до нас?
Т: моя люба! Ходи я тебе обійму! Ти так змінилась! Ти тільки подивись! Навіть подруга доньки приїхала, а сама вона, ні.
Я: Вікторія?!
М: так! Ти знав що вона тут?
Я: знав, тільки недавно дізнався. Але що ти тут робиш?
В: ...
М: все добре?
В: я не знаю...
Т: я приготую твою улюблену страву. Ти ж мабуть до нашого сина прийшла.
М: ви ніколи не любили один одного. Оу, ну так, коханий, я допоможу!
Я: не треба було приходити ось так прямо, вони не те подумали.

Я подивилась на Яна з скляними очима. Його очі зустріли мої. Обличчя хлопця одразу змінилось, і він без роздумів повів мене на другий поверх. Ян завів мене в світлу і чисту, що не про Яна, кімнату. Вже коли нас ніхто не бачив, його холодне тіло накрило моє. Він заховав мене, як і я мріяла.

Я: що сталось, Торі?
В: я це зробила, я розповіла йому.
Я: Філіпу? В нього була погана реакція?
В: він ледь не придушив мене, зібрав речі і вибіг з моєї квартири.
Я: він скажений. Нічого не болить?
В: ні, але я знову зробила боляче.
Я: деколи ти маєш бути егоїстичною, заради свого ж комфорту. Це важливо, тому ти не винна.
В: можна тебе поцілувати?

Він відсторонився від обіймів і усміхнувся. Нарешті він щасливий. Нічого не відповівши він поцілував мене, ніжно і обережно. Нарешті все добре, думала я, яка ж я наївна.

Тгк: janeksiz