Загублене Кохання

7. Мені страшно, лишись будь ласка.

?: як ви себе почуваєте?
В: що? що сталось?

я одразу побачила Яна і сльоза за мить потекла по моїй щоці. побачивши його я все згадала і хотіла піти звідти але лікарі тримали мене міцно.

?: що відбувається? це через вас вона...
Я: я не думав що так станеться.
?: вам треба думати. в неї не здорові скачки морального навантаження.
В: в мене все добре. можна я схожу у вбиральню?
?: добре.

я пішла не до вбиральні, я пішла в кімнату. в мене дуже боліла голова тому я випила обезболююче і лягла на ліжко. це така дурня. я просто впала на рівному місці через слова якогось Яна. я точно здорова? може мені знову записатись до психолога? я не могла заснути і я бачила лиш візерунки в своїх очах? що зі мною? я знаю одне, голова мене зараз взагалі не хвилює.

Від лиця Яна

Вікторії дуже довго не було і це почало мене тривожити. що як з нею знову щось трапилось?

?: ідіть провірте що з нею.
Л: йди.
Я: знущаєшся? вона мене ненавидить.
Л: йди давай.

я піднявся на другий поверх і постукав в двері в туалет.

Я: Вікторія? в тебе все добре?

в відповідь я нічого не почув. це мене налякало, але ще страшніше стало коли я не знайшов Вікторію в туалеті. паніка охопила мене з ніг до голови. де вона може бути? я почув якийсь звук в кімнаті Лілі і миттю побіг туди. Вікторія усміхалась а її поведінка значно змінилась.

Я: Вікторія. що з тобою.
В: іди звідси. я не хочу тебе бачити.
Я: ти шо під наркотою?
В: я просто вирила обезболююче.
Я: де воно?
В: на поличці подивись, ой а шо це в тебе тату?
Я: звідки в тебе наркотики? як можна було переплутати наркоту і обезболююче? що ж мені з тобою робити.
В: ти ж казав мені зникнути, нащо так переживаєш?
Я: а ну лягай.
В: ти що зараз мене...
Я: ти думаєш я такий божевільний. сама знаєш яке в нас співвідношення.
В: я не буду лягати, мені так весело, я не буду спати.

в мене не було інакшого вибору як взяти все в свої руки і положити силою.

В: що ти робиш? я ж сказала ні.
Я: тут ти не вибираєш.
В: нііі, Яне, я не хочууу.

я вложив її в ліжко і накрив пледом. Вікторія вже сама закрила очі і вмостилась в ліжку. я ще сидів і дивився на неї. вона така вродлива, як би я її ненавидів це правда. я усміхнувся і встав з ліжка але Вікторія схопила мою руку з настільки великою силою що я ніколи навіть не відчував.

В: не йди будь ласка.
Я: але лікарі будуть переживати, це не правильно.
В: мені страшно, лишись будь ласка.
Я: добре.

Вікторія не відпускала мою руку, другою рукою я взяв телефон і написав Лілі що Вікторія заснула, а я дуже змучений, тому теж ліг спати. Лілі прочитала і сказала що піде гуляти. дякувати Богу вона не піде в кімнату. я ліг на ліжко та обійняв Вікторію. сидіти було не зручно тож це єдине нормальне рішення. Вікторія пахла як фіалка, фіалка це моя улюблена квітка. це була неймовірна насолода. я так і заснув вдихаючи запах Вікторії.

я прокинувся тому що почув як Вікторія важко дихає і мичить. я налякався і швидко почав будити Вікторію.

Я: Вікторія! прокидайся! що з тобою?
В: Боже... що?! що ти тут робиш і чому обіймаєш мене? що взагалі сталось?
Я: ти ж сама казала залишитись.
В: не бреши, йди звідси! вже!

я вийшов з кімнати трохи засмучений і з відчуттям вини. треба було краще піти, або я добре зробив...

Тгк: janeksiz