Загублене Кохання

6. Не дочекаюсь дня твоєї смерті.

наступний ранок був як в тумані. вставати з ліжка не хотілось, я не брала навіть телефону до рук. обмірковуючи слова Яна я вирішила ігнорувати його принаймі коли він мені не потрібен. того ж ранку нам повідомили що ми вийдемо на навчання з початку наступного місяця. це була жахлива новина, а хто хоче вчитись, нам ще й екзамени здавати. і також я написала тому самому хлопцю. його звати Конор. насправді не віриться що я йому подобаюсь. невже в мене будуть якісь стосунки а не просто секс.

Л: давай вставай вже. я нам смачний сніданок замовила.
В: я не хочу(
Л: ти ще гуляти зі мною маєш. що там таке сталося на прогулянці з Яном що ти так змінилась?
В: нічого важливого.
Л: невже ви поцілувались.
В: оце ти геній. я б до такого не додумалась.

я встала з ліжка і підійшла до шафи щоб знайти щось одягнути. двері були відчинені і я побачила Яна. він спирався на стіну і слухав нашу розмову. та коли побачив мене одразу пішов до себе в кімнату.

Л: ну а що.
В: а по пиці не видно що Ян мені не до смаку?
Л: ну ну, по бреши.
В: іди знаєш куди. господи що мені вдягнути?
Л: ну все я йду бо маю ще забрати замовлення.

я вдягла лосіни і коротку кофту. це був мій улюблений домашній одяг.

Я: доброго ранку.
В: що ти там замовляла?
Я: ти що, образилась? я казав тільки правду.
В: я не хочу сваритися.
Я: така вже наша доля напевно.
В: ти просто провокуєш мене на сварку, щоб я потім була винна.
Я: нащо мені це робити?
В: бо я ненавиджу тебе! все в тобі! ти найгірша людина в моєму житті! я мабуть скоро повішусь від цього тиску. ти огидний та жалюгідний. мені шкода дівчат які будуть з тобою зустрічатися. до шлюбу ти не дійдеш.

я старалась тримати себе в руках попри все. ігнорування Яна мабуть не найкраща ідея тому що це неможливо.

Я: зникни нарешті! не дочекаюсь дня твоєї смерті.

ці слова мене шокували і вибили з суті життя. в голові запаморочилося і відчуття що ось ось втрачу контроль над собою. не розумію, що це.

Від лиця Яна

я сам не помітив як з моїх вуст вилетіли ці жахливі слова. я одразу пошкодував згадуючи трабли Вікторії 2 роки тому. Вікторія мовчала що дуже тривожило. зненацька Вікторія просто впала з стільця без свідомості.

Я: ЛІЛІ!!!

це заставило мене панікувати. в таких ситуаціях я ще ніколи не опинявся. я не міг повірити що це зробив я. якби не я то Вікторія б безтурботно їла сніданок зараз. думки про те що це моя вина не залишали мене в спокої. нащо. я знав що ці слова добʼють її.

Л: що? ВІКІ?! ЩО ТИ З НЕЮ ЗРОБИВ?
Я: це... це я винен.
Л: ВИКЛИКАЙ ШВИДКУ! господи Вікі, все буде добре.

Лілі ледь не плакала. і знову ж, якби не я цього би не було. я негайно викликав швидку. я викликав швидку, а що мені робити далі? куди мені дітися? паніка брала контроль наді мною. я далі думав про те який я дурень, що сказав їй зникнути і померти. чому я такий безпомічний і неуважний.

Тгк: janeksiz