Загублене Кохання

9. Не розслабляйся

наступного дня я спала до обіду бо боялась стикнутися з Яном.

Л: вставай коліжанка. годину бачила?
В: ніби мені потрібно кудись йти.
Л: вставаааай.
В: добре.

сьогодні я вирішила одягнути відкритий одяг, а що. якщо я таки побачу Яна а так і буде то нехай милується) спускаючись на кухню, там звичайно сидів Ян. коли він підняв голову і побачив мене він грязно посміхнувся.

Я: це що ти, перший раз тебе бачу в такому одягу. не соромишся?
В: а чого соромитись?
Я: я там знаю, всі такі закомплексовані.
Л: зароджується адекватна розмова?
Я: ні, Вікторія всеодно жалюгідна.
В: взаємно.

Ян встав з крісла і кинув на мене роздратований погляд востаннє. я зробила каву і сіла до Лілі.

Л: як спала?
В: добре.
Л: а як справи з Конором? ви вчора гуляли?
В: ні, він вчора був за містом.
Л: і шо ти вчора тоді робила.

я поперхнулась і усміхнулась Лілі. Лілі не розуміла мій вираз обличчя але теж усміхнулась. я усміхалася ще протягом приблизно 5 секунд а тоді Лілі підняла брови.

Л: що це означає?
В: я вчора гуляла, обійшла ніби весь Лондон!
Л: і це все?
В: так.
Л: ну добре, дивно що ти після такої довгої прогулянки погано спала.

я глибоко вдихнула і продовжила пити каву.

Л: давай якийсь фільм подивимось?
В: ну давай.
Л: хорор?
В: я боюсь їх, ти ніби не знаєш.
Л: я покличу Яна.
В: він нічим не допоможе, тільки гірше стане.
Л: я хочу хорор, і ми їх давно не дивились, Ян теж хоче тому все.
В: о боже.
Л: люблю тебе!

Лілі з Яном спустились і Ян сів на інший кінець дивану. Лілі робила попкорн тому ми ще чекали.

Л: Ян, ти ніби вперше тут сидиш. це моє місце, давай сунься.

Ян вже кипів але усміхнувся Лілі і пересів ближче до мене.

В: ну привіт?
Я: не розслабляйся, для тебе це буде найненависніший перегляд фільму)

я трохи злякалася та не подавала вигляду. Лілі ще шукала 10 хвилин фільм, за цих десять хвилин Ян сунувся до мене ближче і ближче. тепер між нами не більше 30 сантиметрів (я міряла👀)

Л: дивимось «Сіністер»?
Я: мені всеодно, дивимось.
Л: добре! вже такі почуття хоч ми навіть не почали.

Ян усміхнувся, він справді щось придумав. я ще більше почала боятися і взяла плед аби не було так страшно. (я не дивилась цей фільм тому пишу навгад) початок був не такий страшний але я тільки но очікувала той страшний момент. Ян не помітно заліз рукою під мій плед, я справді не помітила цього. своєю рукою він торкнувся моїх ніг від чого я злякалася і ледь не закричала. він зупинився між ніг на стегнах і потер їх «щоб я не боялась».
от цей перший скрімер, я прижмурила очі та і все тіло до купи, а Ян стиснув моє стегно. він швидко розслабив руку і поглянув на мене.

★★★

цієї ночі мені теж не спалось, я просто не могла заснути. думки про Яна і вчорашню історію не лишали мене в спокою. а тоді мені прийшло повідомлення від Яна. йому теж не спиться?

Я: спиш?
В: ні.
Я: зайди до мене.

трохи страшно було йти але я все-таки пішла. відкривши двері в його кімнату, я помітила що в нього світився червоний колір. це мене трохи напружило але я всеодно зайшла.

Я: ну нарешті.
В: чого тобі?

він підійшов дуже близько і взяв мене за талію. потім він повернув мене і кинув на ліжко та навис наді мною.

Я: я уникав тебе з самого ранку, ти так на зло відкрито одягнулась?
В: а що, збудила?)
Я: тільки спробуй грати зі мною в цю гру, потім пошкодуєш.
В: а що буде?
Я: хочеш знати?
В: звичайно)

Продовження в тгк: janeksiz
(Це вже по скрипту, сюди навіть не копіюється)