3. Пан хоче мати чудову гаму кольорів на обличчі?

28 2 0
                                    

я прокинулась в десятій ранку, це було настільки пізно коли мені ще треба зібрати всі мої речі для переїзду. я ніби встала не з тої ноги цього ранку.

Я: боже скільки сумок, ти ж не назавжди переїздиш.
В: а тобі шкода?
Я: так мені шкода.
В: я вже переконала себе що поїхати з тобою була погана ідея.
Я: сідай в машину, чим скоріше ми доїдемо тим скоріше мені не треба буде дихати цей твій сморід.
В: ти б знав як смердить твоя машина.
Я: ну дякую.

я сіла в ту прокляту машину і ми рушили. звичайно ми мовчали, але мені кортить його запитати про навчання, музику, чи він писав вже пісні? ми вороги і якщо я буду питати в нього щось адекватне це буде дуже дивно і соромно.

В: ти вже писав якісь пісні?
Я: з якого дива ти цікавишся мною?
В: та мені просто цікаво яка з тебе поетеса.
Я: я чоловік, ніколи так не звертайся до мене.
В: ух, ти шо такий злий, охолонь. будеш відповідати?
Я: я просто не розумію нащо тобі це знати, ти мене ненавидиш.
В: ну мені просто цікаво господи.

я помітила що Ян кинув погляд на дзеркало і ніби помінявся, за секунду. просто думки про нашу розмову зникли і стало пусто, так я вмію читати по очах.

Я: вибач.
В: за що? ти ж не вдарив мене або що.
Я: міг.
В: але не вдарив.

дякувати богу ми якраз приїхали і я не мусила продовжувати цю розмову.

В: дякую за те що приїхав.
Я: та я і справ ніяких не мав.

на порозі стояла Лілі і чекала на мене. ми обійнялись поки Ян витягнув мої речі.

Л: ти точно цього хочеш?
В: ти так питаєш ніби мене змусила, мені просто трохи соромно, знаєш я так просто взяла і переїхала.
Л: не знаю, ви ж з Яном як кіт з собакою, думаю чи буде тобі комфортно?

я підійшла ближче до Лілі і взяла її за плечі.

В: не переймайся все буде гаразд.
Л: ну надіюсь.
В: і до речі, ти завжди будеш тут, правда ж? то чому так переймаєшся?
Л: та не знаю, хочу щоб тобі було добре.
В: все добре, я дуже дякую тобі за таку можливість. ти ж розумієш що тепер, ми живемо разом, це мрія кожної тінейдж дівчинки.
Л: так, твоя правда.

я усміхнулась і піднялась до кімнати Лілі. в них не було іншої кімнати, для гостей або що. ми з Лілі подруги, мені байдуже, Лілі мабуть теж байдуже тому що запропонувала мені переїхати. Ян якраз заносив останні дві сумки, він стояв посеред кімнати і ставив сумки на підлогу.

В: дякую.
Я: немає за що.

він повернув голову на мене і усміхнувся. Ян вже почав свій шлях до виходу з кімнати, а коли проходив біля мене він сказав мені те що я хотіла почути.

Я: ні, я ще нічого не писав, немає про кого і про що.

це він хоче щоб я додала йому якусь фарбу в його маленьке нудне життя? я його ненавиджу з початку нашого знайомства, не хотів би написати пісню який злий на мене? ну так пісня не вийде хороша з цього.

Л: я звільнила тобі 5 поличок, ще в шафі є місце для вішаків тому можеш розставляти.
В: дякую Лілі. дякую за все, я тебе обожнюю.
Л: нуууу, Вікі ти ж знаєш я все для тебе зроблю)

я почала розкладати першу сумку. ніби нічого, не замучена, мабуть це буде легко і швидко. я помилялась, вже починаючи другу я зрозуміла що вже задовбалась і хочу спати. я продовжила розставляти з ледь не закритими очима. здається я таки засну, прямо на підлозі.

Я: Вікторія? шо спиш? боже вже і від такого змучена?
Л: та ну Вікі ти ж просто лягла з закритими очима правда? ти реально спиш?
Я: а що якщо...

Ян побіг на кухню, він миттєво повернувся з склянкою води. він підійшов ближче до мене і вилив її всю прямо мені на лице. я скривилась а Ян зареготав ніби його хтось лоскоче.

Я: боже ти б бачила своє лице, ну може тепер чистіше будеш?
Л: Ян якого...? боже Яне я тебе скоро вижену з цього дому, Вікі все добре?
В: я тобі цього не пробачу сучий син, чи пан хоче мати чудову гаму кольорів на обличчі?
Я: ой хто в нас розлютився? тільки спробуй бісова дурепа!
Л: Яне, ти сьогодні без вечері, писок не закривається в тебе.
Я: що?! гаразд я дам собі раду.

Тгк: janeksiz

Загублене КоханняWhere stories live. Discover now