Загублене Кохання

22. Лондон - Варшава 0.2

Від лиця Яна

Л: з Різдвом!
Я: ого, дякую.

Лілі стояла з витягнутими руками протягуючи мені подарунковий пакет. Відкривши його я побачив світер. Я усміхнувся. Лілі кожне різдво дарувала мені світер, і я їй. Я дістав його з пакета і щоб подивитись напис з малюнком.

Я: «Cool Santa», серйозно?
Л: а що?

Дещо в цьому світері мені дуже подобалось, він був дуже мʼяким і приємним для шкіри. Я пригорнув його до себе і вдихнув його запах. Та запах мене дуже здивував. Це був запах Торі, точно він. В мене було купа питань, а лице було таке налякане і здивоване, мені було важко зрозуміти, чому Лілі дивилась на мене і усміхалася. Я зрозумів що це моя черга дарувати. Я не хотів відпускати цей світер, тому я повішав його на руку і підняв пакет з підлоги. Лілі вже в очікувані діставала світер. Я вибрав їй справді хороший світер без всяких дурниць. Кремовий короткий світер. В Лілі загорілись очі.

Л: Вау! Він такий гарний. Дякую!
Я: на здоров'я)

Я міцно обійняв Лілі. Весь час я відчував що я маю захищати Лілі, а коли зʼявилася Торі... Все змінилося коли вона прийшла в наше життя. Але все змінилося в хорошому сенсі. Було дивно лише одне, я весь час думав про неї, навіть з іншими дівчатами. Мабуть я по вуха закохався в Торі, а вона мене тупо зафрендзонила. Я не виню Торі, вона завдала мені болі та все ж, вона та сама яку я б хотів бачити щоранку в ліжку поруч. Пройшло більше півроку, я мав би забути про неї, вона так і не повернулася. Але що мені заважає? Я не розумію, а кращої знайти не можу.

Л: я приготувала особливий сніданок.
Я: мій улюблений? Дякую)
Л: ти став зовсім іншим. Давно не усміхався.
Я: мабуть це добре. Христос народився!
Л: саме так)

Ми гарно поговорили з Лілі. Раптом мені прийшло повідомлення. Це повідомлення від Fonobo Label. Я відправив їм мою пісню, ту саму яку я також назвав «The Letter» приблизно тиждень тому. Невже це їх відповідь.

Я: о боже...
Л: що таке? Все добре?

«З Різдвом Пане Розмановський! Я Анна, займаюсь менеджментом в Fonobo Label. Насправді сьогодні в всіх вихідний та вчора я проглядала ваш лист і не встигла відповісти. Ви мене не на жарт зацікавили. Тому я хочу вас запросити до нашого лейбелу і стати вашим менеджером. Для цього я б хотіла вас бачити в нашому офісі цього тижня. В мене є ще кілька пропозицій від починаючих артистів тому вам варто поквапитись. Сподіваюсь вас бачити тут найближчим часом!»

Я: О БОЖЕ! ЛІЛІ ТАК!
Л: що таке?!
Я: мене запросили до лейбелу!
Л: що?! Коли ти встиг?
Я: тиждень тому я написав Fonobo Label що хотів би співпрацювати з ними. Скинув пісню яку написав і мені пішли на зустріч!
Л: це круто! А що це за лейбл? Я не чула про нього.
Я: в Варшаві. Мені треба знайти квитки на завтра.
Л: зачекай, в Варшаві? Завтра? Може зачекаєш?..
Я: ну так, а що чекати?
Л: ем... ну роби як знаєш.

Лілі була дуже дивною, наляканою але потім вона хитро посміхнулась.

Л: ну я дуже рада за тебе. Нарешті я лишусь сама) Але чому ти мені не розказав раніше?
Я: а нащо? Що якби мені відмовили? Відчував би себе невдахою.
Л: ти завжди можеш мені розказати. Ми знаємо одне одного з народження. Невже ти ще наважуєшся не довіряти мені?
Я: вибач, треба було сказати тобі. Ну добре, я пішов збирати сумки. А, і літак на 10 ранку. Будь готова в 7.
Л: добре. Клич якщо щось треба!

Я з неймовірною енергію побіг в кімнату і дістав валізи. Завтра буде найкращий день. Не віриться що мені вийшло! От би Торі бачила. Вона б була рада за мене?

Тгк: janeksiz