Стокгольмський синдром (ЗАКІНЧЕНИЙ)

Яйце

- Не думав що дівчина з багатої родини вміє готувати - я взяла в руку яйце й підійшла до шатена - Так, так, не треба - я тримала його за руку й розбила яйце об чоло хлопця
- Ти тепер в нас будеш машиною для розбивання яєць - сміявся блондин
- Наступне полетить в тебе і від мене - я тріснула шатена по плечу - Ей, за що?
- За те що продукти зібрався псувати - відповів брюнет дивлячись на мене
- От як ти її розумієш? Тебе тиждень тут не було, але таке відчуття що ти від неї навіть і не відходив
- Вміти треба
- Як ви розмовляли поки ми тренувалися?
- Мел писала мені на долоні - шатен взяв руку брюнета - Пальцем
- Ай бляха

☁️Ти схоже тут не тільки клоун, але й тугий як пробка☁️

- Тобі з чимось допомогти? - підійшовши до мене мовив блондин, я взяла ще одне яйце в руку й дивилась на хлопця - Зрозумів. Ти самостійна дівчинка
- Зате весело
- Голова не болить?
- Та трохи

Ми просиділи на кухні години 2. Нарешті все було готово

- Та якщо б мені сказали що люди в яких мільярди доларів за спиною самі готують, та нізащо б не повірив
- Все буває вперше

Я була задоволена собою, але все ж таки мені було не комфортно з ними, хоча я почала звикати до хлопців
Поївши блондина запрягли мити посуд поки я пішла в кімнату

- Не хвилюйся. Ще дні 4 і ти будеш вдома і повернешся до свого звичайного життя - говорив брюнет зайшовши зі мною в кімнату. Я простягнула руки хлопцю - Я не буду одягати наручники - я здивовано подивилась на хлопця - Ти гарно себе ведеш, нема сенсу їх одягати - брюнет підтягнув мене до себе й обійняв за талію - Ти себе погано ведеш тільки коли мене нема? Хоча я і так розумію що ти не відповіси мені - брюнет нахилився до мене й поцілував в губи - Тобі час лягати спатоньки - я була шокована від того, що я відповіла йому на поцілунок

Я підійшла до ліжка й впала на нього, я почула сміх хлопця який спостерігав за мною. Я залізла на ліжко й лягла спиною до хлопця

- От і чудово - брюнет підійшов до мене та поцілував в щоку - Спокі нокі

Брюнет вийшов з кімнати, я обійняла подушку й достатньо швидко змогла заснути

На наступний день я так само проводила час не в кімнаті а з хлопцями. Вони вже навіть і не думали одягати маски, але й досі не називали один одного іменем
Ми сиділи у вітальні