Стокгольмський синдром (ЗАКІНЧЕНИЙ)

Задоволений перемозі ?

Третій період почався. Всі із затриманим подихом дивились за грою, а я розвалилася на своєму місці й навіть не намагалася вникнути в гру. Мені було байдуже, для мене це просто хлопці і майках та шортах які бігають з м'ячем і намагаються забрати його один в одного, як маленькі діти. Я опустила кепку на очі й просто слухала крики навколо себе, удари м'яча об підлогу та біганину

<- І так пані та панове. Третій період закінчився. "Торнадо" занадто захопилися через приз після перемоги, тому почали діяти швидко>

- Хто б сумнівався - тихо мовила я

<- Фанати та фанатки просто в захваті від гри. Думаю поки хлопці відпочивають, ми всі ще раз поспілкуємось з чарівними міс Стрейт та міс Харві
- Думаю що зараз розмова буде тільки зі мною - почала я голос подруги в мікрофон
- Міс Стрейт стало так нудно, що вона заснула ?
- Схоже на те - я підняла руку й показала клас. Я почула сміх - А може і ні
- Я сплю. Розбудиш коли закінчиться ця біганина за м'ячем
- Міс, не боїтесь проспати переможця? - я підняла кепку й почала кивати в знак відмови. Я сіла нормально й дивилась на реакцію трьох хлопців які мене більш за все цікавили. Шатен підійшов до блондина та брюнета які стояли поруч й поклав руки їм на плечі, всі троє сміятись. Я повернула мікрофон який був в руках в Харві до себе
- Чесно кажучи. Мені все одно хто переможе, я навіть дивитись не хочу. Я звісно не хочу образити палких фанатів цієї гри та фанатів цих команд, але для мене це проста біганина за м'ячем, нічого цікавого. Чисто моя думка
- Які гучні слова
- Що ж поробиш - я прибрала від себе мікрофон та знову спустила кепку собі на очі >

Четвертий і фінальний період. Всі завмерли від очікування того хто ж переможе в цьому змаганні. Аміра тримала мене за руку й у міру того чи програвали її улюбленці, чи ні я відчувала по тому, як вона стискала мою руку

<- Останні секунди... і команда "Торнадо" забирає останні переможні ще 2 очки. Фух, вам не здається, що сьогоднішня гра була достатньо гарячою ? Звісно розуміючи який приз стояв на кону, я б сам пішов грати аби закинути останній м'яч >

- Ми нарешті вільні? - мовила я піднявши кепку пальцем як ковбой. Аміра стрибала від радості - Зрозуміло. Вона зараз не зі мною

<- Панянко - почула я гучний голос - Ми перемогли як і обіцяли - мені простягнули мікрофон
- Я чула, та й Аміра зараз на мене стрибнула від радощів
- Наша половина угоди виконана - я нормально одягнула кепку й побачила останні секунди гри на екрані, останній кидок зробив брюнет
- Бачу. Оскільки я людина слова, я виконаю свою частину угоди
- Не забудь подружку
- Не хвилюйся блондинчику. Її складно забути в усіх значеннях цієї фрази - хлопці почали свистіти>