Стокгольмський синдром (ЗАКІНЧЕНИЙ)

Картина для мами

- Пройти з вами?
- Ні, я сама. Дякую Теде - мені вже 18 і я останні 9 років прошу Теда розмовляти зі мною на ти, але він достатньо впертий в цій справі і не дає роботі перейти межу. Я підійшла до машини й вдарила брюнета по нозі носочком, він опустив голову й дивився на мене
- Привіт
- Привіт. Довго сторчиш тут?
- Та ні. Хвилин 10 може, не засікав - я повернулась, щоб впевнитись що охоронці не дивляться на нас
- Сподіваюсь в цій картині нема камер чи чіпу, чи прослушки? - хлопець почав сміятись, він показав жестом, щоб я підійшла ближче, що саме я й зробила. Я стала між ніг хлопця й трохи нахилилась
- Не бійся мишеня, в цій картині нічого нема крім фарби. Твої батьки мені ні до чого, хоча твоя мама гарненька - я вдарила його по нозі кулаком - Ай... Я ж пожартував, просто пожартував
- Може попросити хлопців, щоб перевірили потім?
- Там нічого нема. Якщо хочеш, можеш перевірити
- А от візьму і перевірю, так само як і кімнату
- Хотів спитати. Де ти сьогодні спала?
- Це тебе не стосується
- Моє мишеня розсердилось? - брюнет підняв руку до мого обличчя та провів пальцями по щоці, від цього в мене закотились очі від задоволення, хлопець задоволено посміхнувся - Запам'ятай на чиї дотики ти можеш так реагувати маленька - його погляд був прикутий до охорони
- Без мого дозволу вони і з місця не зрушать якщо для мене не буде небезпеки
- Слухняні песики. Особливо рудий
- Так. Поки вони не бачуть небезпеки біля мене, вони будуть просто спостерігати та чекати сигналу
- Я ж кажу. Пси
- Ти приїхав, щоб сказати за мою охорону?
- Привіз картину, але чесно кажучи я просто скучив за твоїм личком. Через камеру не ті відчуття ніж коли ти поруч - хлопець і досі тримав руку на моїй щоці
- Буду вважати це компліментом
- Це він і є крихітко. Я просто шаленою від тебе - брюнет підсів ближче майже до моєї шиї. Я відчувала його подих на своїй шиї, по моїй спині пішли мурашки - Твій аромат заводить мене мишеня - я відійшла від нього - Злякалася що захочу взяти тебе посеред вулиці під палким стеженням твоєї охорони?
- Звідки я можу знати що в хворого сталкера в голові?
- Добре, добре. Якщо почуваєш себе в безпеці на відстані, нехай так - брюнет встав з капоту та підійшов до багажника й дістав картину - Ось
- Зараз - я забрала картину та підійшла до охорони - Теде, віднеси мамі це, будь ласка
- Добре
- Я скоро зайду - я повернулась до брюнета
- Вже встигла скучити?
- Куди ти встановив камеру?
- Що мені буде за те що я розповім?
- Ейдан - гнівно промовила ім'я хлопця я
- Я вже говорив що мені подобається коли ти промовляєш моє ім'я?
- Говорив
- І ти продовжуєш мене далі так називати
- І як тоді мені тебе називати?
- Гарне питання. Може коханий?
- Нізащо. Нехай буде просто ім'я, а краще прізвищем
- Так що мені буде за те, що я скажу де знаходиться камера?
- Що ти хочеш за інформацію?
- Хммм. Даєш мені вибір?
- Швидше, поки не передумала
- Ти вільна післязавтра?
- Наче так, дивлячись для чого
- Прогулянка, виконання бажання або ж побачення. Називай як хочеш - він взяв мене за руку, моє серце почало калатати - Ну так що? Гарний обмін за інформацію?
- Добре - мовила я задерши гордо голову
- Тоді я приїду по тебе післязавтра. Вдягай що захочеш