Стокгольмський синдром (ЗАКІНЧЕНИЙ)

Прогулянка з Галлахером *2*

- В чому підвох?
- Ні в чому
- За які такі заслуги ти мені такий сюрприз сьогодні влаштував?
- За чарівні танці в спідній білизні та цікаві ігри - мовив брюнет поцілувавши мене в потилицю, я покрилась рум'янцем
- Міг вже й збрехати
- Я тобі не брехатиму в такому. Проходь

Я підійшла до столу й побачила пляшку вина, взявши її в руки я покрутила її й прочитала назву

- Ммм, моє улюблене. А ти і справді мене добре знаєш
- Ти ж бачила що в мене в коробці - я заклякла на місці після його слів
- Що я могла бачити?
- Те що знаходилось в коробці. Ти її відкривала і збрехати не вийде
- І як ти доведеш що я відкривала коробку? - я повернулась до хлопця, він притис мене до столу забравши пляшку з рук
- В мене там був маленький секретик, який ніхто крім мене не знає і не помітив би

☁️Секретик? Блефує? Каже правду? Хоче мене вивести на емоцію?☁️

- І що ж то був за секретик який начебто видав мене?
- Не начебто а видав - хлопець обережно доторкнувся до кінчика мого носа - Між кришечкою та дном був грифель з механічного олівця. Коли відкриваєш, він ламається і випадає. Коли коробку відкрив я, грифеля не було - я почала згадувати чи було там щось подібне. Я згадала що коли вийшла з машини в мене на штанях було щось, я навіть подумати не могла що то зламаний грифедь - Ну що мишенятко? Згадала?
- Окей. Ти мене спіймав. Так, я дивилась в коробку. І що ти мені зробиш? - мовила я склавши руки на груди з упевненим виразом обличчя, його зелені очі знову дивились в мої, брюнет посміхнувся кінчиками губ
- Покараю за те що не послухалась - брюнет підліз до моєї шиї й вкусив мене, я запищала від болю й вчепилась в талію хлопця нігтями. Хлопець поставив пляшку й притягнув мене до себе за талію не перестаючи мене кусати
- Мені боляче... - я відчула язик на своїй шкірі
- Будеш знати як не слухати мене. В наступний раз я зроблю такий самий слід в тебе з внутрішній стороні стегна - чомусь його фраза трохи завела мене - Прошу міс - я пройшла й сіла на гойдалку - Прикрий вушенята - мовив брюнет розкривши етикетку пляшки, я прикрила вуха, щоб не чути звуку відкоркування пляшки. Пробка вискочила з пляшки. Хлопець розлив напій та сів біля мене
- Краса - мовила я взявши бокал - Чудове продовження після чудового концерту - весело мовила я повернувшись до брюнета, він дивився на мене з дуже милою наче зачарованою посмішкою - Ейдан? - почувши своє ім'я хлопець прийшов до тями
- А?
- Ти чув що я казала?
- Так - він також взяв в руку бокал - За чудове продовження після чудового концерту - повторив мої слова він трохи підсівши до мене й завівши свою руку мені за спину