Стокгольмський синдром (ЗАКІНЧЕНИЙ)

Горе наречені або втеча

Наступний день 

Ми з Амірою пішли гуляти в ТЦ. Гуляючи по одному з поверхів Аміра зачепилась за щось і ледь не впала, але її встигли спіймати 

- Вибачте, я трохи незграбна. Я не вдарила вас? - я повернулась до подруги та її рятівника. Біля нас було 3 хлопці в кепках, масках та худі з накинутими капюшонами 
- Не хвилюйся, ти не зачепила мене - хлопець поставив дівчину 
- Ти каблук зламала - мовила я дивлячись на ноги дівчини 
- Бляха... Хоча ці не шкода - я офігіла від фрази подруги 
- Та ти за взуття вбити готова, а тут кажеш що не шкода?
- Ця пара від Фіна 
- Аааа. Тоді давай вже доламаємо, щоб вже так конкретно 
- Ну я ж не така садистка. Те що ці туфлі від Фіна не означає що над ними треба так знущатись 
- І це мені каже та що на моїх очах полила туфлі бензином і підпалила їх? - хлопці почали сміятись, вони зняли маски і це були "Торнадо" 
- Ногу хоч не підвернула? - спитав Хартман стоячи біля Харві 
- Та наче ні 
- Зніми ти вже ці каліки - дівчина зняла туфлі 
- Є стимул купити нові туфлі - я подивилась за спину хлопців 
- Амір...
- Що?
- Є стимул купити тобі кроси 
- Нащо? Я вмію ходити на підборах 
- А бігати?
- До чого хилиш?
- До того що нам з тобою прийдеться тікати. Я то на платформі, мені легше 
- Не зрозуміла 
- Подивись за спину блондинчику - як тільки вона так зробила то одразу стала рівно й схопила хлопця за худі 
- Що дівчат, набридливі фанати? - сміявся шатен подивившись туди, куди дивились ми 
- Горе наречені скоріше 
- У вас наречені є? - здивувався Діл 
- Вони думають що так, а ми їх послали 
- І їм не доходить 
- Знаєте що хлопчики. Нам час валити звідси - я забрала туфлі Аміри й викинула їх в сміттєвий бак - Їм давно час туди було потрапити 
- Я не піду боса 
- Я тобі свої дам якщо хочеш - Ділан взяв Аміру на руки 
- Ми вам трошки допоможемо 

☁️Падло☁️

- Якщо так хочете - я побачила що хлопці засікли мене - Час валити і як найшвидше - я схопила шатена та брюнета за руку й повела до ескалатора, Діл йшов за нами 
- От чому вони завжди так невчасно з'являються?
- Повністю з тобою солідарна Амір 

☁️Але я маю на увазі не тих двох придурків☁️ 

Ми піднялись на поверх вище 

- Мелі, сходи мені по туфлі, будь ласка 
- Я візьму на платформі, а не на шпильці 
- Які завгодно 
- Зараз - я пішла в сторону магазину, за мною пішов один з хлопців - Я не просила охорони 
- А я не питав за це - по голосу я зрозуміла хто це 
- Що тобі ще треба?
- Ми вам допомагаємо від тих хлопців втекти 
- Дуже смішно. Нащо ти виставив те відео?
- Так ти продивляєшся мою сторінку?
- Мене стільки разів відмітили, що було складно ігнорувати - я пройшла до відділку із взуттям 
- Вирішив що це має бути в мене на сторінці 
- Чому ви не можете просто давати мені спокій і не попадатись мені на очі? - брюнет підійшов до мене зі спини й нахилився до вуха 
- Мені просто подобається дивитись на твоє личко, коли ти злишся - його тихий голос змусив мене здригнутися від страху та заклякнути на місці - Тут багато людей, нічого я тобі не зроблю 
- Вам чимось допомогти? - мовила консультантка підійшовши до мене 
- Т.так, мені треба ось ці туфлі
- Який розмір?
- 37, якщо є 
- Мають бути 
- Я одразу беру 
- Зараз принесу 
- Дякую 
- Не думав що твоя подружка така мініатюрна 
- Якщо зі мною так прокатило, то з нею ні. Я вже знаю вас, якщо з нею щось станеться, я здам вас 
- Кишка тонка - знову ж таки тихо біля мого вуха мовив брюнет провівши рукою по моїй спині від пояса до шиї, я відійшла від хлопця

💭Навіжений якийсь💭

- Це все міс?
- Так. Оплата карткою і прохання не класти їх в коробку
- Так віддати?
- Так, все одно їх зараз одягнуть 
- Добре - я забрала взуття й пішла до Аміри 
- Намагаєшся втекти від мене? - я нічого не відповіла - Знову мовчанка вирішила влаштувати?... Це тобі не допоможе 
- Ось Амір. Хлопці повз вас не проходили?
- Проходили, але дякуючи Ділу та Пейтану вони мене не помітили 
- Це добре 
- Мелі - до нас підійшов Роберт
- Робе, я думала ти в галереї 
- Вирішив зробити собі маленький відпочинок 
- Велика кількість бажаючих побачити твої картини?
- Дуже, ти зробила мені такий піар що я тепер боюсь, щоб галерею не рознесли 
- Упсі 
- Оскільки ти бачиш кольори, скажи мені. Які це кольори - Роб дістав сорочку та футболку 
- Сорочка бузкова, а футболка біла 
- Ага, наче гармонують 
- Так, буде дуже круто 
- Дякую. Так, я побіг, бо потім не зможу пройти 
- Ти пам'ятаєш про моє прохання?
- Так. Я вже навіть фарби для одягу купив 
- Тоді буду чекати 
- Я тобі подзвоню 
- Дякую 
- Все дівчатка, хлоп'ятка, я побіг 
- Дивний він тип 
- Нормальний Пею - я побачила що хлопці від яких ми тікали засікли нас - О-оу. Я сподіваюсь ти вже взулася
- Так
- Тоді побігли, бо зараз почнеться - як тільки ми хотіли відійти, нас наздогнали Фін та Остін 

- Дівчат 
- А я казала швидше 
- Чому ви від нас тікаєте?
- Та наче не тікали 
- Куди ви тоді зібрались? 
- Це вас не стосується 
- Мел 
- Ми в туалет хочемо, чого причепилися? - Харві взяла мене за руку та повела до вбиральні 

- Молодець, ми застрягли тут 
- Та може ж не будуть чекати - ми просиділи там 5 хвилин, у вбиральню зайшла дівчина 
- Вибач, а там часом 2 хлопців не стоять?
- Дивлячись в чому 
- В сорочках, гидотно блакитних 
- Стоять - сміючись мовила дівчина 
- Пападос 
- І що робити?
- Ви від них втекти хочете?
- Хотілося б 
- Могла б запропонувати через вікно, але ми на 5 поверсі 
- Я ще жити хочу. Кому ти там пишеш?
- Ділан написав, Питає чи не стало нам погано 
- Спитай чи не пішли вони ще 
- Каже що стоять як собаки яких залишили чекати на вулиці 
- Бляха... 
- Не пощастило дівчат 
- Може охороні сказати що вони палять туалет дівчат?
- А що, ідея - Аміра почала щось писати
- Щасти дівчат 
- Ага, дякую 
- Зараз...- ми просиділи ще хвилин 10 -  Ділан прислав відео - на відео видно як до хлопців підходять охоронці й  відводять їх 
- Погнали - ми вийшли й пішли в протилежну сторону від охорони - Дійдемо до 1 поверху і давимо на тапочку
- Це я і так зрозуміла 

Коли ми спустились на 1 поверх ми швидко пішли до виходу. Вийшовши на стоянку ми в прямому значенні на підборах побігли