Стокгольмський синдром (ЗАКІНЧЕНИЙ)

Малюнки на тілі

В двері постукали, Ейдан відійшов від мене як ні в чому не бувало і продовжив збирати фарби

- Пішли Мел. Ділан зараз покаже місце, де можна пофоткатись
- Пішли - я намагалась говорити впевнено, але відчувала що мій голос трохи дрижав
- Щось не так?
- Ні, все добре
- А що з голосом?
- Просто пити хочу, пішли

☁️Я хочу звалити звідси☁️

Ми наробили багато фоток і вже переглядали результат на фотоапараті

- Таке відчуття що квіти справжні
- Ейд більше реалізм любить малювати, в нього добре виходить - мовив Пейтон який фотографував нас
- Залишилось змити це, не хочу тобі спиною машину замастити
- В мене є ідея, але вона вам не сподобається
- Не дарма сходе одягнула те, що не сильно шкода

Ми були на вулиці оскільки нам більше сподобалась та локація і було гарне освітлення. Пейтон притягнув штангу

- Дай я мабуть піду покладу фотік в машину та й телефони також - я забрала речі та пішла до машини. Поклавши все на сидіння я повернулась. Пейтон почав обливати мене водою зі шланги, я повернулась спиною, щоб змити мальнюк
- Що це у вас за конкурс мокрих майок?
- Я теж до вас хочу - крикнув Ентоні й підбіг до нас. Я помітила що Ділан знімав нас

Через 15 хвилин ми всі були мокрі і чисті

- Я звісно не цього очікувала, але це круто
- Тепер сохнути довго треба буде
- Що тут у вас відбулось? - на вулицю вийшов Ейдан
- Змивали фарбу
- А хлопці чого мокрі?
- Жарко стало від нашого виду от і вирішили охолонути
- Які слова Амір, тебе ніхто тут не покусав?
- Та наче ні
- Ключове слово "наче" 
- Дурдом якийсь
- Вже за 2 роки міг звикнути
- Тобі дуже пощастило, що в мене ніяких справ не було сьогодні Амір - я пішла по телефон в машину, діставши його я побачила повідомлення - Промовка, промовка
- Що там?
- Я лечу завтра в іншу країну
- Навіщо?
- Справи люба моя, справи. Та ну ви гонете...
- Що там? - Аміра підійшла до мене й подивилась мій розклад - Вони тебе заганяти вирішили?
- Та схоже. Місяць точно там пробуду
- Якщо не два
- Обожнюю такі поїздки
- І ти мене залишаєш саму? - шатенка обійняла мене
- Якщо хочеш можеш поїхати зі мною, але ж ти в моїй сфері все одно нічого не зрозумієш
- Добре, я тебе відпускаю, але
- Я слухаю
- Ми будемо проводити прямі ефіри з тобою кожного тижня
- Добре
- Мел, я бачив ти на нашу сторінку підписалась
- А? Так, мене змусили. Та й мене вже і так записали в списки ваших фанаток, тому вже нема різниці
- Коли в тебе виліт?
- Завтра зранку. Треба буде зібратись ще. Чому мені завчасно за таке не кажуть
- Бо ти ще й досі живеш з батьками, от вони і вирішують
- Дякую за підтримку подружко
- Я кажу правду - на наші голови впали рушники
- Дякую
- Пішли в будинок, хоча б чаю попити, ато буде не круто якщо міс Стрейт захворіє
- Я б сказала це буде провал. Захворіти влітку в іншій країні, це фаталіті