Стокгольмський синдром (ЗАКІНЧЕНИЙ)

Пов Ейдан

Пов Ейдан 

Я знав що Мел сьогодні знову буде в клубі тому збирався туди їхати. В кімнату зайшли Діл та Пейт

- Ти куди?
- В клуб - беземоційно відповів я
- Нарешті вирішив розслабитись
- Ти все ж таки вирішив відпустити свою іграшку?
- В який клуб зібрався?
- "Пекло на землі"
- Це ж той клуб де вчора була Мел - зауважив шатен - Вона звідти вчора фотки викладала. Аміра теж туди поїде?
- Аміра по таких місцях не ходить - відповів капітан команди та хлопець Харві 
- Ви зі мною чи як? 
- Відчуваю що ти там начудиш. Ми з тобою 
- Тоді йдіть збиратись 

За півтори години ми вже стояли біля входу в клуб, русява дівчина розмовляла з вишибалою який пропускав всіх в клуб 

- Добрий вечір 
- Добрий, пропуски
- Ось - ми простягнули зап'ястя
- Мені теж пропуск показати?
- Проходь без пропуску 
- Останнє питання. Де моя Ешлі?
- Вдома, сьогодні вона трохи зайнята, а моя зміна закінчилась
- Щасти Стіві 
- Тобі також 

☁️Мишенятко, за тобою тут треба буде приглядати як за цінним камінчиком☁️

Русява зайшла з нами в клуб й попрямувала одразу до сходів на балкон. Я схопив її за руку 

- Туди не кожен потрапить
- Знаю 
- Твої статки тебе туди не доведуть 
- Статки ні, а от те що я знайома з власником відчинить мені двері дуже швидко - Мел вирвала свою руку й попрямувала до двох здорованів які стояли перед дверима. Вона показала їм зап'ястя, коли двері відчинились дівчина повернулась до нас та вклонилась після чого потрусила зап'ястям 

- Воу, навіть подумати не міг що їй туди двері відчинені 
- Вона фотки викладала саме з балкону - мовив шатен - Ви як хочете, а я пішов розважатись 

Я одразу пішов до барної стійки, замовивши 200 горілки я повернувся й дивився на балкон. Мишеня стояло біля вікна й дивилась на всіх навколишніх, до неї підійшов хлопець, мені зовсім не сподобалось те що він її обнімав. Я стис кулак, я міг спостерігати за нею тільки здаля і цього мені поки що вистачало. Рано чи пізно вони спустяться зі своїх небес до земних
Довго чекати не прийшлось. Я спостерігав за Мел поки вона не пішла до вбиральні.  Біля входу я побачив двох дівчат які виходили звідти

- Привіт красуні
- Ти ж Ейдан Галлахер - захоплено мовила одна 
- Так - я мило посміхнувся їм - А то часом не Мелані Стрейт зайшла?
- Вона, а що, автограф хочеш?
- Точніше фото 
- Вона там сама - з натяком відповіла друга 
- Вельми дякую - дівчата пішли далі, а я зайшов до жіночої вбиральні. Мел стояла біля раковини вона була бліда, але я бачив на ній якісь червоні плями як від алергії

- Щось хочеш? - я не міг стриматись 
- Тебе....

- Вибач... Я не контролював себе... - я картав себе за те що зірвався на Мел. Я почав ненавидіти себе в той момент. Я обіймав дівчину та гладив її по голові, щоб заспокоїти, коли вона заспокоїлась, сіроока відштовхнула мене від себе й дивилась мені в очі 
-Ти псих... - ці слова почали дзвеніти в мене у вухах - Я боюсь тебе... - мої спогади про Райлі виплили назовні, я застиг на місці й не міг нічого зробити. Я прийшов до тями тільки коли двері у вбиральню грюкнули 
- Дідько - я швидко вийшов з тієї кімнати. Я шукав поглядом куди могла піти мишеня. Я навіть пішов до балкону, але мені сказали що туди вона знову не заходила, я побіг на вулицю й побачив як таксі від'їжджає від клубу - Вибач, а хто то поїхав? - спитав я в охоронця

- Я не бачив обличчя 
- То була дівчина в чорній короткій сукні з русявим волоссям до лопаток?
- Так 
- Дідько - крикнув я 

☁️ Ні, ні, ні... Цього не може бути... Я не дам їй повторити долю Райлі ☁️ 

Я повернувся в клуб й пішов до столика де були Ділан з Пейтоном 

- Куди ти то побіг тоді?
- До Мел - я сів біля них  
- Розповідай - я розповів їм все що сталось - Оу шіт 
- Ти загрався брате 
- Але ж я навіть не відчув тієї грані. Як я міг перейти її якщо я... 
- Ти став залежний нею, це погано 
- І сам знаю - я нахилив голову - Я дуже боюсь що Мел повторить долю Райлі... - в мене пересохло в горлі від однієї лише думки що я побачу мертве тіло мого мишеняти 
- Так, заспокойся. Розслабся й відпочинь від неї. Не думай зараз про неї 

Я напився до втрати свідомості і зовсім не знаю як опинився в штабі в себе в кімнаті роздягнутий. Єдине що мене хвилювало, це щоб біля мене не лежала ніяка дівчина. На моє щастя я був один в кімнаті і ніякого натяку на те що в мене хоч щось було з кимось не було 

- Вона боїться мене... Я і справді був тоді дуже злий... Мишеня, вибач...- я взяв телефон та зайшов на сторінку Мел. Я хотів написати їй, але не хотів ще більше тригерити її тим що я пишу їй після того, як налякав її. В кімнату зайшли хлопці 
- Як почуваєш себе 
- Якщо ти за те що я напився до втрати свідомості то на диво я не відчуваю зараз похмілля 
- А за Мел
- А за неї мені триндець як зараз погано. Я не контролював себе коли говорив їй те все
- Дай їй охолонути. Я написав їй і спитав як вона 
- Вона тобі відповіла?
- Так. Сказала що боїться тебе до всрачки - я за своїх дій хотів просто віддати себе на поталу вовкам - Вона днями приїде з фотографом 
- Що?
- Сказала що приїде якийсь фотограф з Іспанії, Мел приїде і буде все контролювати. В тебе буде час попросити вибачення і доказати їй що ти не псих 
- Дякую за інформацію 
- Поки не пиши їй поки. Хай відійде. Я сам тебе боюсь коли ти не контролюєш себе, а я хлопець і по силі рівний тобі 
- Не нагнітай... - я поклав на голову собі подушку 
- Ееее, відставити подихати 
- Не збирався я цього робити 

Пов Ейдан зак