Самотність вулиць

Одна

Хоч сон був і сильним, але будильник змусив її прокинутись. Трішки полежавши в ліжку, вона встала і почала прибирати ще тепленьке ліжко. Впоравшись, дівчина пішла в ванну кімнату.
Сьогодні потрібно придбати новий шампунь, заплатити за електрику і воду.

Через дві хвилини вона вже була в кімнаті, і одягалась в школу. Дівчина заплела ще вологе, довге, чорне волосся в косу, зібрала потрібні книги і зошити в рюкзак, а потім перевірила, чи повернулась матір.

Жінка спала на дивані.

Дівчина приготувала собі і для мами яєшню, помила посуд, а потім пішла в школу.

Школа. Всі ці підлітки, в яких нема ніяких проблем, безтурботне життя, друзі і вороги. Да які вороги можуть бути у дітей? Це звичайні вигадки. Хтось когось не слухає - ворог, хтось комусь
не подобається - ворог, і так постійно. Діти не помічають нічого, окрім себе і власних проблем. У них немає ніяких почуттів до оточуючи. Псевдо дружба, псевдо кохання, ось і все їх життя. Вони думають, що це не так, але це правда.

Вона йшла коридором, а повз проходили учні. Вона не була популярною дівчиною, з неї не знущались, не ображали. Її просто не помічали.
Ви запитаєте, де її друзі? Так, вони були. Але вже шість місяців вона нікого до себе не підпускає. А підлітки не люблять чекати. У них тепер свої справи, інші друзі. Інколи вони можуть привітатись, запитати щось з уроків, але на цьому все.

Уроки були як уроки. Нічого особливого не сталось. Декілька добре написаних контрольних робіт, допомога сусіду по парті з математикою, звичайний урок фізкультури. Покінчивши з школою, вона побігла розплачуватись за комунальні послуги. На диво, рахунок був не великим, тому у неї ще залишились деякі кошти, які вона відкладає собі на навчання в коледжі.

А тепер її улюблене - бібліотека. Добре, що прибирати там доводиться не довго, тому можна ще трішки почитати.

Вона прибігла в приміщення і помчала до єдиної людини, що там була. Габріелла працювала бібліотекарем і в одночас була власницею приміщення. Вона працювала зазвичай сама, інколи їй допомагала дівчина.

- Доброго вечора, Габріелло. Як ваші справи?- дівчина привіталась, і зняла верхній одяг.
- О, привіт. Ти сьогодні рано. Можеш посидіти тут трішки за мене, мені потрібно вийти? Я доплачу тобі.- жінка почала збирати речі.
- Та звісно. Мені не важко. А що сталось?- вона сіла за столик.
- Сьогодні повинні були привезти деякі книги, але у них якісь проблеми. Тому доведеться самій по них їхати.- Габріелла одягла пальто і взяла сумку.- Постараюсь довго не бути.
- Добре, я все зроблю. Не хвилюйтесь.

Коли жінка покинула приміщення, дівчина взяла першу книгу, яка була під рукою, і почала її читати.
Вона настільки захопилась нею, що не помітила, як до неї підійшли.
- Кхм, доброго вечора. Я хотів би взяти цю книгу.
Вона підняла голову, і побачила юнака, з книгою в руках.
- Доброго вечора. Давайте книгу. Скажіть своє ім'я.- вона поклала книгу біля себе.
- Адам Бейн. - хлопець посміхнувся.
Вона почала шукати бланк з його іменем. Знайшовши, вона записала назву книги, автора, поставила дату, а потім простягла бланк для юнака.
- Поставте підпис тут.
Зробивши це, хлопець подякував і пішов, а вона знову залишилась сама в бібліотеці.

Коли повернулась Габріелла, вже було пізно. Дівчина до цього вже прибрала все приміщення, і чекала власницю.
- Дякую, що посиділа. Ось, це за сьогодні.- вона дала для дівчини гроші.
- Але тут більше, ніж потрібно!
- Ти заслужила. Ну все, біжи додому, вже пізно.- сказала Габріелла і посміхнулась.
- Дякую. До завтра.

Дівчина зібрала речі і пішла додому. Вона ще зайшла в магазин, і купила все необхідне.
Додому вона поверталась в гарному настрої. Вперше, за довгий період часу.