Вона тримала букет троянд у руках. Ніжні, червоні пелюстки торкались її білосніжної шкіри.
"Щаслива?"- подумаєте ви?
Звісно, перше враження буде саме таким.
Ні, це квіти для її батька.
Вже шостий місяць його нема, а вона і досі не оговталась від втрати. Він покинув її, покинув тоді, коли так був потрібен.
Ні, сліз більше не було. Вона не плакала. Вона просто сиділа і дивилась перед собою. Нікого поряд нема, і вона може подумки поговорити з батьком.
Вона вірить, що він її чує.
Він допоможе, хоча його і немає поряд.
Квіти торкнулись холодної, покрикої снігом, землі, а її силует віддалявся від могили.
Вона була сама.
Доброго дня, друзі!
Я вирішила написати ще один невеликий твір.
My_name_is_Dragon)
ВИ ЧИТАЄТЕ
Самотність вулиць
RomanceВи думаєте, що життя підлітків сповнене радості і яскравих фарб? Що у їхньому житті нема ніяких проблем? І що вся ця поведінка - це лише спосіб привернути до себе увагу? Вона втратила єдину людину, яка її любила. Як далі жити?
