Самотність вулиць

Побачення

Дівчина не знала що сказати. З одного боку, вона здивувалась, і навіть трішки злякалась, а з іншого - щось в цьому хлопцеві було таке, від чого вона хотіла з ним зустрітись як найшвидше.

Вона мовчки простояла декілька хвилин, і спостерігала за реакцією юнака. Спочатку він посміхався, але чим довше вона мовчала, тим швидше посмішка зникала з його обличчя.
- Чому ти мовчиш?
- Думаю.
- Ей, не лякай мене. - на устах промайнула легка посмішка.
- Ну що ж... Гаразд. Я згідна. - нарешті вимовила вона, а тоді засміялась.

Рей видохнув з полегшенням, і також засміявся.
- Тоді до завтра. - вона пішла до дверей.
- Я буду о шостій.

Вона нічого не відповіла, а лише кивнула, і зайшла в будинок.
Широка посмішка з'явилась на її обличчі, а серце затремтіло. Якщо поглянути на її зі сторони, то можна подумати, що вона виграла лотерею з величезним призом, або ж їй освідчились, чи, наприклад, запропонували повечеряти з Натом Вулфом, але ж ні - це просто побачення з хлопцем.
Вона зняла взуття і побігла до кімнати.

Кинувши речі на ліжко, дівчина підійшла до дзеркала, і почала дивитись на своє відображення.

- Так, ти, по ту сторону дзеркала, завтра ти маєш виглядати чудово, тож не підведи мене. - вона проговорила це вслух, а потім пішла в ванну кімнату, щоб вмити обличчя і почистити зуби. Коли все було зроблено, дівчина переодяглась, і пішла на кухню готувати вечерю.

Матері в будинку не було, і їй від цього було навіть краще. Вона не хотіла, щоб матір зіпсувала її настрій.

Дівчина насмажила картоплі, зробила собі салат з овочів, і чай. Повечерявши, вона помила посуд і трішки прибралась, а потім пішла до себе. Спати їй не хотілось, тому вона зробила всі уроки, і навіть на інші дні, а потім пішла до шафи, і почала оглядати свій гардероб.

Що ж, смак у дівчини був. Вона вирішила одягнути синю сукню, яка підкреслювала її кращі сторони, з довгим рукавом, і мережаною спинкою. Дівчина приміряла його. Ідеально.

Вона ще трішки покрутилась біля дзеркала, а потім пішла спати. Завтра на неї чекав тяжкий день.

В школі, в їдальні, до неї прийшла Мегі і сіла поруч.

- Привіт.
- Привіт, Мегі. Як твої справи?
- Ой, чудово. Завдяки тобі, я сьогодні написала відмінно самостійну роботу з хімії.
- Справді? Я дуже рада. - вона посміхнулась.
- Що будеш сьогодні робити? Не хочеш до мене? - запитала Мег.
- Взагалі-то, у мене сьогодні плани на вечір. Можливо іншим разом.
- Оу, і що за плани?
- Да так...
- Ей, розповідай. - Мегі почала крутитись.
- Ну... У мене сьогодні зустріч.
- А, зрозуміло. Ну гаразд, не буду тобі заважати. Ще зустрінемось. - Мегі посміхнулась, і пішла.