Самотність вулиць

Те, від чого залежить наше майбутнє

Розмова з Адамом звеселила дівчину. Їх не можна було назвати добрими друзями, але й звичайними знайомими ці двоє не були. Тепер, коли Адам не ображається на неї, а тим більше погодився прийти на випускний з Меггі, можна спокійно шукати нові проблеми і їх вирішення.

Іспити - ось що зараз основне. Можливо хтось думає інакше, що іспити не здатні показати, розумна людина насправді чи ні, вони лише підтверджують, скільки людина здатна "впихнути" в голову інформації, більшість з якої абсолютно непотрібна для подальшого життя. Або те, чи піддається людина впливу і чи легко її буде контролювати. Це звичайний тест, який покаже, наскільки людина схожа думками і знаннями з іншими. Але, на жаль, без цього нам буде важко щось зробити для себе в майбутньому.

Минуло декілька днів після зустрічі в парку, дівчина кілька разів зустрічалась з Меган. Вона шкодувала про свій вчинок і дуже рада тому, що не втратила свою дитину. Вона так і не сказала хто батько, а дівчина більше не цікавилась. Прийде час, тоді Меган сама все розкаже, а зараз турбувати її не потрібно.

Рей - якщо чесно, дівчина почала втрачати до нього цікавість, та сказати йому це не може. Це не кохання, і ніколи не було, але... все надто заплутано.

Матір більше не телефонувала. Часом дівчина думала, чи правильно вона вчинила, чи краще повернутись до неї і вибачитись, адже вона її мама. "Батьків не обирають" - так завжди говорять старші? Так говорять ті, у кого добрі, люблячі, турботливі батьки, які обожнюють своє чадо. Та коли настає переломний момент і все летить шкереберть - кожен сам за себе, як батьки, так і діти. Ні, вона буде відвідувати матір, але спочатку потрібно подумати про своє майбутнє. Тато хотів би цього.

- Ура, друзі! Ми все зможемо, все напишемо і покинемо це жахливе місто та будемо підкоряти собі світ! Будьмо! - всі випускники зібрались після школи в актовій залі. Завтра буде перший іспит, потім ще декілька, випускний і... кінець? Так, кінець школи і початок чогось нового. Вони підняли келихи з алкоголем, який принесли хлопці, крикнули "ура" і випили все. Всі почали веселитись, а дівчина шукала Меган. Вона сиділа на стільці і спостерігала за іншими. Тепер її життя докорінно зміниться. Вона вже не буде звичайним підлітком, який може робити все, що тільки захоче, почне думати про наслідки. Підлітковий максималізм скінчився тоді, коли вона побачила дві смужки на першому в її житті тесті.

- Останній день! - посміхнулась дівчина і сіла поруч з Меган. Тепер вони двоє спостерігали за всіма.

- Так... - спокійно і трішки сумно відповіла подруга, - усе закінчилось. Поглянь, які всі щасливі. А я боюсь цього.

- Чого саме?

- Майбутнього.

- Чому? - дівчині стало цікаво, адже вона ніколи не чула, щоб Меган обдумувала щось.

- Школа - це стабільність. Кожного ранку ми прокидаємось і знаємо, що ми мусимо йти в школу. А потім ходити на додаткові заняття, гуртки, вчити уроки. І так кожного дня. Ми звикли до цього і потайки обожнюємо, адже не потрібно турбуватись про завтрашній день. Все буде так само... - вона видихнула, але продовжила, - А тепер, майже закінчивши школу, ми маємо думати, що з нами буде далі. Ми входимо в новий, не відомий нам до цього, світ. І це мене лякає. Ось ця невідомість. Це наче темрява у нашій свідомості, як чисті аркуші паперу, які згодом розмалюються нашими спогадами. Ми самі маємо обрати фарби, але... якщо подумати, то доля давно вже все вирішила і готує пензлики...

Хтось вигукнув імена дівчат, щоб ті не сиділи, а підійшли до інших. Меган замовкла, але потім сказала:

- Ходімо, нас чекають!

З цими словами дівчата приєднались до людей, з якими їм довелось провчитись багато років разом.

Пролунав дзвінок. Ось і все. Перший іспит закінчено. Всі заметушились, адже час закінчився, а хтось ще не встиг.

Дівчина останній раз поглянула на бланк з відповідями, подумки помолилась, а потім віддала папірець комісії. Вона зібрала свої речі і вийшла з будівлі школи. Тут вона побачила Меггі і Рея, які щось обговорювали. Вона підійшла до них, щоб розповісти, що вона зараз відчуває.

- Господи, це було жахливо! Я так ніколи ще не нервувала!

Меган і Рей швидко обернулись до дівчини, наче не чекали її побачити.

- О так! Я думала, що не напишу! - відразу підтримала розмову подруга.
Рей хотів щось сказати, та йому це не вдалось.

- Ходімо, я більше не можу бачити цю школу, хоча б до наступного іспиту. - сказала дівчина, взявши Меган за руку. - Побачимось пізніше, Рей.

Хлопець був шокований, а дівчина цього і хотіла. Набрид? Так!

Подруга здивувалась її вчинку, але нічого не сказала. На це були свої причини, знати про які дівчина не могла. Тоді не могла.