Самотність вулиць

Дуже дивний день

Минають дні, тиждні, місяці. Так швидко плине життя, а ми навіть не помічаємо цього. Чому? Бо ми зайняті? У нас багато справ? Ми надто сильно кудись поспішаємо?
Віднікуватись ми можемо скільки завгодно, але час то ми не повернемо.
" Молодшими, ніж зараз, ми вже не станемо...".

Вона йшла до школи, а на дворі ставало тепліше. Відчувається прихід весни, оновлення, зародження нового життя. Від снігу залишаються лише великі калюжі води, змішані з брудом.
У неї виникло відчуття, що сьогодні особливий день.

В школі вона йшла звичним шляхом: коридор, шафа, коридор, кабінет... Мегі?

Мегі була б доволі непоганою дівчиною, але її постійна жага до слави і популярності не зробила нічого хорошого. Мегі підійшла до неї.
- Привіт. Ти не сильно зайнята? - запитала Мег.
- Привіт. А що таке? - вона дуже здивувалась. З чого б це Мегі цікавиться нею?
- Я знаю, що ти добре розумієш хімію. Чи не могла б ти мені допомогти?
- Ем, ну не знаю. У мене багато справ. Коли тобі потрібно?
- Мені не один раз.
- Я розумію.
- То ти згідна?
- Лише тоді, коли у мене буде час.
- Вай, чудово. Дякую. Ось мій номер телефону. Зателефонуєш, коли будеш вільна.
Мегі простягла папірець, а вона поклала його в зошит.
" Дуже дивно. "- подумала вона і пішла далі.

Уроки, уроки, уроки...
Навіть для неї вони набридли. Подумки, вона раділа, що це останній рік, що вона покине це місто, поїде в коледж, розпочне нове життя. Дівчина так замріялась, що не побачила юнака, який йшов їй на зустріч. І за іронією долі вони зіштовхнулись.

- Ой, вибач будь-ласка, я не помітила тебе. - швидко почала вона виправдовуватись.
- Ем, та нічого страшного. Я і сам тебе не помітив.

Вона поглянула йому в очі, посміхнулась і пішла далі.
" Що ж, сьогодні дійсно дивний день...".

Додому вона йшла повільно, не хотіла поспішати. Їй подобалось дивитись на світ, що її оточував. Так дивно, але вона насолоджувалась самотністю.
Самотність - це чудово. Ніхто не набридає, можна не думати, що говорити, адже і говорити не потрібно. Вона часто думала про відносини між хлопцем та дівчиною.

" Хм, звісно, хотіти відносин - це нормально. Але вони тобі НЕ потрібні. Тобі не потрібні відносини, щоб бути щасливою.
Ти - людина сама по собі. Ти не частинка когось, ти єдине ціле. Ідея того, що тобі потрібні відносини, це показати, що ти залежна від когось, хоча це не так. Кому потрібні відносини на дві хвилини? А в шкільні роки це і зовсім не серйозно. Ти відразу розумієш, що довго це тривати не буде, тому і не починаєш відносини з кимось. Потрібно вчитись самій бути щасливим, без людей. Люди не завжди будуть поруч... ".

Коли вона прийшла додому, то побачила, що матері нема. Нічого нового. Або вона шукає роботу, або знову взялась за старе. Дівчина вирішила про це не думати, і пішла до себе.

На роботу сьогодні не потрібно йти, тому вона і не поспішала робити домашнє завдання, а відразу сіла читати книгу.

" Признаюсь - заздрю планетам: вони мають свої орбіти, і ніщо не стає їм на їхній дорозі. Тоді як на своїй я скрізь і завжди стрічаю людину. ".
INTERMEZZO, М. Коцюбинський.
Вона закрила книгу, і пішла повечеряти. І як завжди, холодильник був порожнім. Вона повернулась до себе, взяла гаманець і пішла в магазин.
Придбавши все необхідне, вона вирішила ще трішки прогулятись. Вже темніло, і вулиці ставали порожніми. Вона знову задумалась.

" Вулиці. Після сходу сонця вони оживають. У них є все, доки на їхній стороні світло. Та тільки тоді, як до них приходить темрява, їх покидають, і вони стають самотніми. Теж саме відбувається з людиною. Доки все добре, біля неї хтось є, та як тільки все зміниться, вона залишається сама.".

Ця думка не покидала весь шлях.