Заплутана історія

1

Фелікс прилетів до Лос-Анджелесу. Тут він має подивитись до будинку свого померлого дядька і вирішити, що буде з ним далі робити, чи він його продасть, чи залишить і буде тут жити. Заїхавши на потрібну вулиці, він зрозумів, що сусідів тут не дуже багато. Та й сама місцина трохи відлюдна.
-Будьте обережні. Це небезпечний район, - сказав таксист. - Не виходьте вночі на вулицю!
-Добре. Дякую, Вам. Допобачення.
Фелікс вийшов з машини. Перед ним стояв невеличкий гарненький будинок.
Він відчинив двері власним ключем і зайшов в середину. Тут він все оглянув. Будинок новенький, не пошкоджений, у гарному стані, свіжо зроблений ремонт додавав будинку нових барв.
-А хто тут робив ремонт? Тут же нікого в дядька нема.
Ремонт справді робили недавно. Приблизно десь два місяці тому.
Саме тоді Фелікс мав би приїхати сюди, але рейс затримали. Його рейс затримували не раз. Складалося таке враження, що йому не можна було сюди приїжджати.

Для початку Фелікс сам залишиться тут жити, а далі вже побачить чи захоче залишитись чи краще продасть - це все-таки його власність. Дядько чомусь переписав цей дім на нього.
Після того як хлопець розклав свої речі, він вирішив оглянути територію.
Він оглянув будинок ззовні, обходив двір. І тут звідкись почувся незрозумілий страшний звук, схожий на виття вовка, але це не точно.
Фелікс трохи злякався і сховався в будинок. З вікон нікого і нічого не видно. Тому йому могло це тільки здатися.
"Може це сусідський пес?" - заспокоївся хлопець.
У одного його сусіда справді був пес. Але він сидів у буді. Але цьому Фелікс не дав ніякого значення.
Він вирішив обходити своїх сусідів. Їх було небагато, тому йому було не лінь.

Фелікс підійшов до останнього будинку, що знаходився блище до нього. Це теж не дуже великий будиночок. Ворота були відчинені, тому хлопець зайшов на подвір'я. Двері теж були не зачинені, тому хлопець зайшов всередину будинку.
-Емм, агов. Добрий день. Тут хтось є?
Відповіді не було. Когось, щоб спустився до нього теж не було.
Він проминув кілька кімнат і дійшов до невеличкої кімнати у якій був камін, крісла, столик, дві високі лампи, велике вікно і тумба. На каміні були фотографії в рамочках на яких був змальований вродливий хлопець. Він взяв одну фотографію, щоб роздивитись:

Ця фотографія скидалась на давню. Але зараз і не таке можуть сфотошопити.
Фелікс обернувся і його тут же притисли до каміну.
-Ти хто? - запитав той же хлопець з картинки.
-Я.я Фелікс Лі..Я твій новий сусід, - Фелікс трохи злякався.
Той хлопець відпустив Фелікса.
-Ти родич мого покійного сусіда Віла Лі?
-Так.
-Він таки переписав на тебе цей будинок..От же дурний!..Скоріше продавай його і їдь звідси!
-Чому?
-Краще тобі не знати. А тепер йди!
-Але ми ще не позн..
-Я сказав йди! - хлопець стояв біля вікна і навіть не озирався.
-Бувай, - Фелікс пішов додому.

"Що це за тип? Чого він такий холодний до мене?" - думав Лі: "У кого ж про нього запитати?".
Йому було скучно і він вирішив почитати листи дядька. Один лист мав би належати Семові Хван. А хто це? Можливо цей лист і зараз треба передати. Фелікс вийшов на вулицю і запитав сусіда хто такий Сем. Але сусід такого не знає. Фелікс запитав про того дивного хлопця.
-Ой, дитино. Він відлюдник. Звуть його Хван Хьонджін. За все своє життя відколи він тут оселився, він майже не виходив. Я його дуже рідко бачив. Але з його появою у нашому районі почались проблеми.
-Які?
-Почали зникати люди, чулося дике виття. Але твій дядько був дуже добре з ним знайомий.