Заплутана історія

12

-Що це? - запитав Фелікс.
-Знеболююче. Вчорашнє закінчилось. А це я вночі зробив..Воно має бути дієвішим.
-Ти робиш ліки?
-Нуу, не тільки..тільки останім часом і то рідко.
-Де навчився?
-Мама навчила, - Хьонджін притих і сумно подивився на підлогу.
Тиша. Не довго їй жити.
-До речі, біль пройшла. Дуже швидко, - продемонстрував Лі.
-Не рухайся занадто швидко, - Хьонджін спробував всміхнутись. - Я буду на горищі, ти поки відпочивай.

Фелікс вишірив трохи оглянути перший поверх. Він забрів у якусь кімнату без вікон, без меблів. Єдине, що там було це шафа і картини. На більшій половині картин була якась вродлива молода дівчина. На іншій Хьонджін з цією красунею. Але його привабила картина, що була найбільшою і висіла посередині, де були Хван і та дівчина, яка була вагітною. Вони виглядали такими щасливими. Лі зазирнув до шафи. Там лежало багато фотографій, може, його сім'ї. На декількох фото був і його дядько. Більшість фотографій скидалися на старі. Фелікс взяв фотографію, що була дуже схожа на ту величезну картину. Він придивився.
-Так, фото і картина однакові, - сказав Хьонджін.
-Хто ця дівчина?
-Це єдина жінка в моєму житті.
-А де вона?
-Її вже давно нема.
-Вона померла?
-Краще б померла..її вбили..
-Мені дуже жаль..аа..а дитина? - обережно запитав Фелікс.
-Дитина вижила, але не знає хто я. Вона не сприймає мене дуже близько.
-Тобі ж десь двадцять з чимось. Правда? Чому ти говориш про дитину, як про дорослу?..На картині тобі стільки ж.
-Напевно, ти скоро дізнаєшся що до чого і чому так, - сказав Хван.

Хлопці вийшли з цієї кімнати.
Фелікс йшов позаду. Він відчув різкий біль у грудях.
-Хьонджін..
Він ледь не втратив свідомість і впав би, якби Хван його не зловив. На його шиї з'явилось чорна пляма, що все більше поширювалося.
Хьонджін швидко відніс його на горище, посадив на своє крісло, розірвав на хлопцеві футболку, щоб слідкувати за поширенням тієї плями. Він дав Лі випити зілля, що мало би заблокувати на певний час розповсюдження плями. Поки він готував якесь нове зілля.
Фелікс уривчасто і важко дихав. Все в середині горіло, пекло. Серце сильно калатає. Кров біжить по венах, як гепард за здобиччю. В очах темніє. У вухах шум. Він здається губить контроль над своїм тілом.
Нарешті Хьонджін зробив те зілля. Фелікс його точно не вип'є сам. Він сів на землю і положив голову Лі на свої ноги. Він взяв те зілля і почав виливати Феліксові в рот. Та червона жижа була настільки притивною і неприємною на смак, що її жаль і ворогові запропонувати. Фелікс виплюнув цю бридоту.
-Ні, ковтай! Не виплювуй! - Хьонджін тримав Фелікса за підборіддя, щоб той не крутив головою і не випльовував цю штуку.
Тієї жижі було багатенько(0,5 л). Щоб все проковтнути треба було немало часу. Тим паче, що Фелікс навіть не хотів відкривати рот.
Нарешті вся червона субстанція з пляшечки опинилась у Феліксові. Очі Лі помаленьку заплющувались.
-Фелікс, не смій заплющувати очі... Фелікс, - Хван кілька разів легенько вдарив його по щоці. - ...Фелікс?....
Пляма розповсюдилась дуже широко.
У Фелікса вже не б'ється серце.
Він так і лежав на колінах у Хьонджіна.
-Ні..невже це все?..ні, ні...
Він просидів так п'ять хвилин. Зілля мало б вже давно подіяти. Але результату нема. Фелікс не прокидається вже більше ніж десять хвилин. Хьонджін ще досі непорушно сидить і дивиться на Фелікса. Він провів рукою по його щоці, поправив волосся.
"Який же він ще молодий, ще дитина" - думав Хван.
Йому стало так жаль Фелікса, що навіть пустив одну сльозу.