Заплутана історія

23

Через кілька хвилин мертвий Джонсон впав на землю. Вампір повернувся. Зза кутку Фелікс побачив Хьонджіна. Його обличчя, руки і одяг були в крові.
Фелікс хотів втекти, але до нього прийшло смс. Цей звук почув Хьонджін.
-Фелікс?

Фелікс дременув звідти. Він розуміє, що це марно.
Він подивився назад. Хьонджін його не переслідував. Він побіг далі, коли обернувся ще раз, врізався в Хьонджіна.
-Фелікс, я все поясню..
Хлопець відштовхнув його і побіг. Він замкнувся в будинку. Зачинив кімнати за собою. Зачинився в своїй кімнаті і перевірив вікно. Воно було добре зачинене. Лі сів на ліжко.
-Ні, це все сон..сон..Не може бути..
-Це правда, на жаль.
Фелікс побачив в кутку Хьонджіна. Він відійшов до стіни.
-Ти вип'єш і мою кров?
-Ні.
-Нащо ти його так? Це ж ти вбивця.
-Вислухай ме..
-Чому ти мені брехав? - перебив Лі
Його переповнювали емоції.
-Сядь і послухай..будь ласка, - втомлено попросив Хван.
Фелікс сів на ліжко. Він не хотів перечити Хьонджінові, бо боявся.
-Як ти бачиш, я вампір. Я не хотів, щоб ти знав це...ще зарано.
-Ти випив кров тих людей?
-Не всіх.
-Як так? Як ти можеш?
-Це все через тебе! Відколи ти тут, я не можу себе стримувати. До твоєї появи я не зривався..принаймні так часто, - у його словах почулась якась злість. - Я довго терпів, а ти ліз не в своє діло...ми зблизились. Я не хотів тобі шкодити.
-Тому ти вбивав інших? Це через мене... Чому ти мені одразу нічого не розказав?
-А ти повірив би?
-Так.
-Ні.. я знаю це.
-Не підходь!
-Не бійся мене.
-Не бійся? Після побаченого? Після твого зізнання? Краще б ти був маніяком чи серійником.

.......................Тим часом......................

Реджинальд зайшов до Венесси. Так, він вижив. Коли після сутички з Хьонджіном він прийшов до, його встигли сцілити, йому якраз тоді залишалось кілька хвилин.
-Чому ти не сказала, що Інана померла?
-Звідки ти дізнався?
-ЯК ТИ ДОПУСТИЛА ТАКЕ?
-Реджинальд, вона була й так хвора, - байдуже сказала дівчина.
-А де моя Рора? Венесса! Чому ти мовчиш?
-Вона теж померла.
Реджинальд був максимально злий. Поки біля Венесси нікого поки немає. Він вирішив діяти. Хлопець витягнув зза спини срібний клинок і всадив кілька разів у сестру.
-Це тобі за моїх дівчат! - він тримав її, щоб вона не могла вирватись.

Ранок

Фелікс всю ніч знову не спав.
Сьогодні хороша погода. Йому повідомили, що рейс сьогодні ввечері. Він вирішив таки попрощатися з Хьонджіном.
Він підійшов до воріт Хвана. Заходити на подвір'я, а потім і в дім йому не дуже хотілось. Але він знав, що Хьонджін нічого йому не зробить.
Фелікс застав Хьонджіна у його кімнаті. Хван стояв до нього спиною.
-Я прийшов, щоб п...Ми вчора так і не помирились, - тихо сказав Лі.
-Ти їдеш, правда?
-Так.
-Їдь.
-Хьонджін..я не хочу так закінчувати.
Хван повернувся до нього обличчям.
-А як хочеш?
-Не знаю чи це дурість.
-Це дурість! - сказав Хьонджін.
-Ти не знаєш, що я хочу сказати.
-Але це вже дурість.
Фелікс підійшов до Хьонджіна блище.
-Можеш трохи випити моєї крові, - нарешті наважився сказати Лі.
-Ні.
-Це не тому, що не хочеш, а тому, що боїшся, що не втримаєшся?
-Так.
-Я тобі довіряю.
-Ні, Фелікс! - Хьонджін заперечував, але ж всеодно хотів цього.
Фелікс притиснув Хьонджіна до підвіконня.
-Давай кусай, поки я добрий.
-Це боляче, а як я не втримаюсь буде ще гірше.
-Я витерплю.