Заплутана історія

14

Хьонджін всміхнувся. Його характер кардинально змінився. Чи це на довго?
-Що це має значити? М? Чи ти мене вже зачаклував?
-Можливо..не знаю, - усмішка не сходила з обличчя Хвана. -... Може сьогодні сходимо в лікарню. Тебе таки треба оглянути.
-Добре.

Фелікса оглянули. Кісти зростуться через три тижні. Ще дали пити якісь вітаміни, пігулки, щоб зміцнювати кістки. Рецепт вони взяли, але користуватись ним ніхто не буде, Хьонджін сам вилікує Фелікса.

Вони поверталися додому ввечері. В Хьонджіна проскочила думка.
-Фелікс, а хтось мав доступ до твоєї крові? Ну, саме тоді, як ти сюди приїхав. Може ти поранився десь?
-....Я трохи роздряпав пальці, коли допомагав фарбувати паркан містерові Джо, - запитав Лі. - А, що?
-Просто твоя смерть викликана чарами. Таке можливо лише за допомоги крові.
-Невже це він зробив?
-Ні. Згадуй ще щось.
-А чому ні? Він міг вдертися до мене в довіру і спеціально..
-Ні, - перебив Хван. - Я його знаю, він нікого не скривдить. Може ще хтось?
-Ніхто.... Хіба, що..Едіт.
-Едіт?
-Вона мене поцілувала і вкусила до крові.
-Не втрималась мала(тихо сказав)! Та вона не може, я її дуже добре знаю.
-От і я на неї не думаю. А так більше ніхто. Це точно, - сказав Фелікс. -.. А чому ти так за мене переймаєшся? Ми ж, наче, не дуже то й дружимо.
Хьонджін не знав, що сказати, бо сам не знав чого так переживає за Фелікса.
-Всеодно дякую.

Вони дійшли додому.
-Ти голодний? Давай я щось приготую.
-Давай краще я.. Ти про мене піклуєшся, а я нічого взамін не даю...
-Чи це тому, що я погано готую? - всміхнувся Хьонджін.
-Ні, - всміхнувся і Фелікс.
Він приготував вечерю. Вони все з'їли.

Хьонджін пішов на горище за маззю. Він її вчора вночі зробив.
Фелікс стояв біля вікна і видивлявся на двір.
Хьонджін зайшов до нього в кімнату.
-Як спина? - запитав Хван.
-Трошки болить.
-Роздягайся і лягай!
-Що? Нащо?
Хьонджін вказав на баночку.
-Аа, добре.
-А я ж казав, що ти збочинець.
-Слухай, можна хоч нормально пояснювати, - Фелікс ліг на ліжко.
Хьонджін сів біля нього, набравши на руку мазі.
-Аай........аа..легше..
-Ти казав, що не дуже болить.
-Ти так тиснеш...аай.
-Можна без коментарів?
-Чому?
Нуль відповіді.
-В тебе гарна спина.
-Нічого собі комплімент...аа.Хьонджін, ти спеціально?
-Так.
Хьонджін закінчив масаж.
-Не ворушись! Лежи поки так. Я зараз прийду.
-Ти куди?
Але Хьонджіна вже не було в кімнаті. Він повернувся з мокрим рушником, мазь, що не впиталась треба змити.
-ААаа..Які в тебе руки холодні.
-Справді?
Хьонджін витер всю субстанцію зі спини Фелікса. Потім протер сухим рушником.
Фелікс одягнув верхній одяг.
-Якщо болітиме спина потерпи. Я не зможу дати тобі ще зілля, бо їх змішувати не можна.
-Добре, - Фелікс знову подивився у вікно.
-Кого ти там виглядаєш?
-Нікого. Просто щось задивився.
Хьонджін підійшов до вікна.
-Залишся тут! - він вийшов.
Фелікс нічого не зрозумів. Через хвилину він побачив Хьонджіна на вулиці, він вибіг на дорогу, підійшов до будинку навпроти свого і зник у темноті. Його довго не було. Може через пів години він вийшов звідти і попрямував додому.
Хьонджін промайнув повз кімнату Фелікса до своєї кімнати. Біля дому навпроти він побачив новенького вампіра, який нічого не знав про договір між всіма вампірами і Хьонджіном. Він убив сусіда. Саме його кров Хьонджін відчув. Прийшлось покарати молодого, але не все так просто, він був сильнішим і Хьонджінові добряче дісталось.